Категорія: Юридичні події

Верховний Суд пояснив особливості застосування положення про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України суди першої та апеляційної інстанцій мають обов’язок роз’яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

Нероз’яснення судом першої чи апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 285 КПК України зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що спричинило неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК України за умов:

– на день перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, тобто до набрання вироком суду першої інстанції законної сили, закінчилися строки давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення;

– ця особа не подавала до апеляційного суду відповідного клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, і суд апеляційної інстанції не роз’яснив відповідно до положень ст. 285 КПК України особі наявність зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та не з’ясував її думку щодо згоди чи незгоди з таким звільненням;

– така особа за вказаних обставин висловила згоду в касаційному суді на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів. Відповідно до судових рішень особа була засуджена за порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування автомобілем, що спричинило потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості (ч. 1 ст. 286 КК України). Суд призначив їй покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5,1 тис. грн) із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

ОП ККС ВС частково задовольнила касаційну скаргу захисника засудженого: судові рішення щодо особи скасувала, звільнила її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрила на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Постанова ОП ККС ВС у справі № 521/8873/18 (провадження № 51-413кмо21) за посиланням.

Джерело Юридична Газета

Верховний Суд опублікував огляд судової практики КЦС ВС у справах зі спорів, що виникають у сфері охорони здоров’я.

До огляду внесено низку важливих правових висновків КЦС ВС, які матимуть значення для формування єдиної правозастосовної практики, повідомляє пресслужба суду.

Серед цих висновків слід виокремити такі:

• у спорах, пов’язаних із застосуванням законодавства про інформацію та захист персональних даних, зауважено, що медичний заклад не зобов’язаний надавати медичну інформацію представнику (адвокату) у разі відсутності в нього відповідних повноважень, визначених умовами договору про надання правової допомоги;
• у спорах, що виникають у зв’язку з оскарженням рішень керівників навчальних закладів щодо правомірності відсторонення від занять учнів, які не мають щеплень, зазначено, що держава, встановлюючи заборону відвідування навчального закладу загальної середньої освіти дитиною, яка не має профілактичних щеплень, реалізує свій обов’язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров’я всіх учасників освітнього процесу, зокрема й самої нещепленої дитини. Право такої дитини на здобуття освіти не порушено, оскільки для неї встановлено альтернативні способи отримання освіти та продовження навчання;
• у спорах, що виникають з договірних правовідносин, зазначено, що якщо в результаті програми «сурогатне материнство» вагітність так і не настала, наслідки договору про надання медичних послуг (сурогатне материнство) не можуть застосовуватися;
• у спорах щодо надання окремих видів медичної допомоги, зокрема на пільгових умовах, констатовано, що відмова комунального закладу охорони здоров’я здійснити безоплатну дентальну імплантацію зубів особі з інвалідністю внаслідок війни не є порушенням її соціального права на позачергове зубопротезування, оскільки такий вид медичної допомоги надається виключно на платній основі;
• у спорах про відшкодування шкоди за медичні послуги згідно з договором страхування акцентовано, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування за послуги транспортування, якщо застрахована особа всупереч умовам укладеного договору страхування не повідомила страхову компанію про необхідність її транспортування засобами медичної авіації до найближчого медичного закладу та не погодила це транспортування.

Велика Палата Верховного Суду висловилася щодо юрисдикції справ за скаргою на постанову начальника відділу державної виконавчої служби (ДВС), прийняту за наслідками розгляду скарги на постанову державного виконавця.

Про це повідомляє пресслужба ВС.

У справі № 175/1571/15 виникла правова проблема оскарження постанови начальника відділу ДВС, ухваленої при розгляді скарги на постанову державного виконавця, щодо направлення виконавчого провадження до іншого відділу ДВС. Зокрема, постало питання, чи такі дії є діями суб’єкта владних повноважень, спрямованими на виконання функцій контролю за діяльністю підлеглих осіб, чи рішенням, прийнятим як державним виконавцем щодо виконання судового рішення.

Ця справа була ініційована особою, яка оскаржила постанову начальника відділу ДВС. Суд першої інстанції скаргу особи задовольнив. Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, а провадження у справі закрив, мотивуючи це тим, що справа підлягає розгляду в адміністративному суді. Касаційний цивільний суд у складі ВС передав справу на розгляд Великої Палати ВС.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

ВП ВС зазначила, що цей Закон змінює загальновизначену процесуальними кодексами юрисдикцію скарг на рішення, дії та бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення. Така зміна юрисдикції пов’язана з реалізацією судами своїх функцій щодо контролю за виконанням прийнятих ними судових рішень у порядку, передбаченому процесуальними кодексами.

Передача виконавчого провадження з одного органу ДВС до іншого є складовою процесу виконання судового рішення.

Таке рішення впливає на права та обов’язки сторін виконавчого провадження, а тому зазначені дії або рішення державного виконавця або посадової особи ДВС підлягають контролю з боку того суду, який видав виконавчий документ. При цьому здійснення посадовою особою ДВС контрольних функцій на юрисдикцію спору не впливає. Такий підхід забезпечує зосередження контролю за виконанням судового рішення в одному судовому органі.

Ураховуючи викладене вище, Велика Палата ВС дійшла висновку, що скарги на рішення, дії та/або бездіяльність посадової особи відділу ДВС, здійснені в порядку контролю за рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця щодо виконання рішення суду, підлягають розгляду за юрисдикцією того суду, що ухвалив відповідне судове рішення.

Велика Палата ВС скасувала постанову апеляційного суду, а справу направила до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова ВП ВС у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21) – за посиланням.

Окружний адміністративний суд міста Києва зареєстрував позов до Ради адвокатів України.

Про це повідомляє пресслужба ОАСК.

Позивач просить суд визнати протиправними окремі пункти Положення про помічника адвоката, затвердженого рішенням РАУ №113 від 25.09.2015 року та Порядку ведення єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням РАУ №26 від 17.12.2012.

Зокрема, позивач оскаржує обов’язкове проходження спеціального курсу-інструктажу введення в професію помічника адвоката у Вищій школі адвокатури НААУ, перелік деяких вимог для внесення даних про помічника адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України (п 3.1, 3.2, 3.3, 3.5, 3.6 Положення), розмір внеску за доповнення даних в Реєстрі (50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати) та інше.

На думку позивача, оскаржувані ним пункти не відповідають положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Наразі суд вирішує питання відкриття провадження в адміністративній справі.

Іноді в супермаркетах охоронці вимагають у покупців показувати вміст сумки. Чи є це законним та як вілстояти свої права в такій ситуації, розповідає Оксана Павлосюк, фахівчиня Луцького місцевого центру з надання БВПД.

Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України і Закону України «Про Національну поліцію», огляд людини та її особистих речей можуть здійснювати тільки працівники правоохоронних органів, отже охорона супермаркету не має права проводити такі дії стосовно покупця.

Що робити, якщо у покупця в магазині вимагають надати речі для огляду?

• Усе з’ясувати за взаємною згодою.

Вимагаючи провести обшук речей покупця без його згоди та без залучення поліції,  охоронець порушує закон. Відповідно до статті 29 Конституції України та статті 289 Цивільного кодексу України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Якщо ви проти проведення огляду, але охоронець вам погрожує чи не випускає з магазину – викликайте поліцію.

• За наявності обґрунтованих підозр в здійсненні правопорушення охоронець може утримати особу до приїзду поліції.

У разі, якщо підозри не підтвердяться, потерпілий має право вимагати відшкодування заподіяного такими діями морального збитку.

Також варто зазначити, що в Україні діють два основних нормативно-правових акти: Закон України «Про захист прав споживачів» та «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України. Ці нормативно-правові акти не передбачають обов’язок відвідувачів супермаркетів здавати свої особисті речі в камери схову в супермаркетах, пред’являти для огляду особисті речі охоронцям супермаркету (як при вході, так і при виході).

Що дозволено охороні магазину?

Охоронці можуть попросити покупця добровільно показати вміст сумки або кишень. Якщо покупець погодиться зробити це добровільно, то це не буде вважатися обшуком і оглядом. Але в такій ситуації покупець викладає з кишень або сумки особисті речі та показує їх охороні, а не дозволяє копирсатися у власних речах.

Важливо! Відбуватися це повинно тільки при свідках і повинні бути реальні підстави для такого прохання.

Куди поскаржитись на дії охоронців?

Поскаржитися на протиправні дії охоронців можна до:

• Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів або територіальних підрозділів;
• Правоохоронних органів;
• Суду.

До 01 лютого юридичні особи з чисельністю штатних працівників від 8-ми осіб мають подати Інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії в сприянні працевлаштуванню за 2021 рік.

Про це повідомляє преслужба ДСЗ.

01 лютого 2022 року – останній день подання Інформації. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» встановлюється квота:

1) у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік для працевлаштування категорій громадян, зазначених у ч. 1 ст. 14 згаданого Закону — для роботодавців із чисельністю штатних працівників понад 20 осіб;

2) у розмірі не менше однієї особи для працевлаштування осіб, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років — для роботодавців із чисельності штатних працівників від 8 до 20 осіб.

Якщо роботодавець не виконує зазначену квоту, з нього буде стягнуто штраф за кожну необґрунтовану відмову в працевлаштуванні, у межах відповідної квоти в двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент порушення.

Національний банк з урахуванням норм Закону України № 1587-ІХ та положень європейського законодавства змінив окремі вимоги щодо регулювання діяльності банківських груп.

Про це повідомляє пресслужба НБУ.

Зокрема, передбачено право відповідальної особи банківської групи під час складання консолідованої звітності банківської групи/субконсолідованої звітності підгрупи банківської групи, розрахунку економічних нормативів банківської групи/підгрупи банківської групи не враховувати звітність учасників банківської групи (крім банків), які мають несуттєвий вплив на діяльність банків – учасників банківської групи.

Також запроваджено вимогу щодо розрахунку операційного ризику кредитно-інвестиційної підгрупи банківської групи з метою його врахування під час розрахунку достатності капіталу кредитно-інвестиційної підгрупи та банківської групи.

Такий розрахунок здійснюватиметься відповідно до вимог Положення про порядок визначення банками України мінімального розміру операційного ризику із застосуванням тестового режиму та поетапного його врахування під час визначення достатності капіталу:

• 50% – з 29 грудня 2023 року,
• 100% – з 31 грудня 2024 року.

Крім того, скасовано встановлені для банківської групи нормативи максимального розміру кредитного ризику на одну пов’язану особу та максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов’язаними особами, які не є фінансовими установами. Також уточнено розрахунок нормативу максимального кредитного ризику за операціями з пов’язаними особами, який буде здійснюватися відносно регулятивного капіталу. Для уніфікації підходів щодо здійснення консолідованого нагляду за банківськими групами та небанківськими фінансовими групами змінено порядок розрахунку достатності регулятивного капіталу страхової підгрупи банківської групи.

Відповідні зміни затверджені постановою Правління Національного банку України від 31 грудня 2021 року № 163 “Про затвердження Змін до Положення про порядок регулювання діяльності банківських груп”, яка набирає чинності з 01 лютого 2022 року.

Між Мінцифрою та Американською Асоціацією Юристів, що діє через її Фонд Юстиції та Освіти, та від імені Ініціативи з Верховенства Права (ABA ROLI) було підписано меморандум про співробітництво.

Про це повідомляє пресслужба Мінцифри.

Американська Асоціація Юристів Ініціатива з Верховенства Права (ABA ROLI) – це міжнародна некомерційна правозахисна організація. В Україні ABA ROLI просуває принципи верховенства права, верховенства закону та вільного доступу до правосуддя, підтримуючи зусилля України для створення справедливої ​​та функціональної правової системи.

У жовтні 2019 року Американська Асоціація Юристів Ініціатива з Верховенства Права розпочала проєкт «Сприяння Інтернет свободі в Україні». Цей 36-місячний проєкт допоможе зацікавленим сторонам відстоювати закони та політики, які сприяють Інтернет свободі та свободі вираження поглядів онлайн.

За умовами меморандуму Мінцифри та Американської Асоціації Юристів, співробітництво буде здійснюватися у форматі підготовки та реалізації спільних заходів та освітніх проєктів. 

На первинному етапі співпраця розпочнеться з роботи над двома основними напрямами:

• Розробка та проведення спільних практичних, освітніх заходів з питань цифрових прав та розробка освітніх курсів та матеріалів.
• Сприяння створенню умов для вивчення найкращих міжнародних практик та обміну досвідом у сфері цифрових прав громадян та комунікаційних технологій.

Міністерство цифрової трансформації України та Американська Асоціація Юристів планують у подальшому розвивати й інші напрями співпраці. Меморандум укладено строком до 31 грудня 2024 року із можливістю продовження співпраці.

У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт про внесення змін до вимог до кандидатів на посаду судді.

Проєктом Закону № 6498 від 04.01.2022 пропонується змінити віковий бар’єр для кандидатів на посаду судді. А саме в частині першій статті 69 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” слово “тридцяти” замінити словами “двадцяти п’яти”.

Автори законопроєкту переконані, що це дасть змогу взяти участь в конкурсі більшій кількості фахівців, підвищить якість кадрового складу, оновить суддівський корпус та зменшить навантаження на суди. 

Національний банк затвердив розміри коригуючих коефіцієнтів та граничний рівень зменшення обсягу заставлених активів (майна), які приймаються ним як забезпечення виконання зобов’язань за операціями з рефінансування, операціями прямого репо та операціями за договорами про зберігання запасів готівки.

раничний рівень зменшення обсягу заставлених активів (майна) для стандартних інструментів регулювання ліквідності банківської системи знизився до 0% з 5%, операцій за договорами про зберігання запасів готівки не змінився – 0%.  

Коригуючий коефіцієнт для іноземної валюти та депозитних сертифікатів Національного банку залишено без змін – 95% та 100% відповідно.

Коригуючі коефіцієнти застосовуються для зменшення втрат Національного банку в разі реалізації процентного ризику, валютного ризику та ризику ліквідності, що призводять до зменшення справедливої вартості прийнятої ним застави. Коригуючі коефіцієнти застосовуються до справедливої вартості застави та залежать від її основних характеристик.

Нові розміри коригуючих коефіцієнтів вводяться в дію наказом Національного банку України від 30 грудня 2021 року № 972-но “Про затвердження розмірів коригуючих коефіцієнтів та граничного рівня зменшення обсягу заставлених активів (майна)”.