Нагадаємо, Державна судова адміністрація України звернулась з поданням до Міністерства фінансів України щодо внесення змін до розпису в частині збільшення планових показників судів за спеціальним фондом державного бюджету на видатки споживання в обсязі 173 475,6 тис. грн.
З метою забезпечення розподілу бюджетних коштів для виплати заробітної плати працівникам апаратів судів кошти в сумі 102 551,8 тис. грн буде спрямовано на оплату праці працівників апаратів місцевих загальних судів з метою забезпечення виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Відтак, рівень заробітної плати працівників апаратів місцевих загальних судів буде підвищено до 12,3 тис. грн, при цьому рівень стимулюючих виплат в місцевих загальних судах складатиме не менше 38,3 % від посадового окладу.
Від імені Виконкому Ради Союзу юристів України та особисто від себе вітаю членів нашого Союзу, колег-правників України, усіх дорогих співвітчизників з Новорічними та Різдвяними святами!
Двадцять перший рік двадцять першого століття, який завершується, був для нашої країни роком боротьби, роком пошуку свого належного місця і гідної ролі у складному сучасному світі. Кожен свідомий громадянин намагався допомогти державі, підставити своє плече, щоби якомога скоріше здолати труднощі й негаразди, забезпечити умови для нормального, спокійного, мирного життя.
Велика вдячність за це усім, хто зміцнює економічну міцність країни, забезпечує продовольчу безпеку, наповнює Державний та місцеві бюджети, лікує і рятує життя людей, боронить і захищає Україну, охороняє законність та правопорядок!
Особливу вдячність хочу висловити регіональним осередкам Союзу юристів України, усім нашим активістам, які самовіддано працюють, надаючи нашим громадянам необхідну правову допомогу, захищаючи їхні права і свободи, поширюючи правові знання, висловлюючи органам влади корисні, дієві поради!
Знаємо і з розумінням ставимося до того, що українське суспільство, у більшості своїй, не задоволено результатами 2021 року, що залишилося багато життєво важливих проблем, над розв’язанням яких доведеться працювати у наступному році. Але закликаю усіх бути оптимістами, вірити у власні сили і у великий потенціал Українського народу. Докладаймо нових зусиль, аби зробити рідну країну успішною, і життя кожної української родини – заможним і щасливим!
Вважаю за необхідне вкотре нагадати керівництву Держави, усім політикам і посадовцям, що гарантом успіху є дотримання вимог таких фундаментальних державоутворюючих документів, як Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України і Основний Закон – Конституція України. Звіряйте з ними кожний свій крок, кожне рішення і кожне слово. За цієї умови, і лише так, будуть забезпечені і успіх, і людська довіра!
Закликаю Вас, дорогі співвітчизники, цінувати життя, радіти у колі друзів, соратників, друзів і близьких людей, завжди підтримувати і допомагати один одному!
Зичу всім міцного здоров’я, щастя, миру і добробуту, гарної зустрічі Нового року і радісного святкування Різдва Христового! Нехай здійснюються усі Ваші добрі мрії й бажання!
НБУ оновив Положення про ліцензування банків, зокрема встановив вимоги до: стратегії банку в частині обсягу інформації та періоду, на який вона складається; колективної придатності ради та правління банку; головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, а також порядок погодження Національним банком їх призначення на посади.
Вимоги до колективної придатності органів управління банку
Рада банку та правління банку повинні мати колективну придатність, яка дає змогу забезпечити ефективне управління та контроль за його діяльністю. Не менше половини членів ради банку повинні мати досвід роботи в банківському та/або фінансовому секторі не менше трьох років. Знання, навички та досвід членів ради/правління банку мають бути достатніми для прийняття рішень.
Визначення колективної придатності
Колективна придатність органів управління банку оцінюється його радою (самооцінка ради, оцінка правління) та Національним банком.
Рада банку здійснює оцінку колективної придатності ради в разі щорічної оцінки ефективності діяльності ради банку, призначення на посаду члена ради банку, припинення повноважень члена ради банку, зміни або перерозподілу повноважень або сфер відповідальності членів ради банку. Оцінка колективної придатності правління здійснюється у разі щорічної оцінки ефективності його діяльності та змін, які стосуються правління банку.
Національний банк визначає наявність колективної придатності та оцінює ефективність управління банком за результатами: аналізу інформації за результатами самооцінки банку, ліцензування та моніторингу, безвиїзного та виїзного нагляду. До 1 липня 2022 року банки мають вжити заходів для приведення колективної придатності ради та правління банку у відповідність до вимог законодавства України, а також подати інформацію про колективну придатність ради та правління банку.
Національний банк має право прийняти рішення про невідповідність колективної придатності ради та/або правління банку та вимагати вжиття заходів для вдосконалення їх діяльності з метою забезпечення ефективного управління та контролю за діяльністю банку. Регулятор може вимагати зміни персонального складу ради та/або правління банку.
Вимоги до CCO, CRO
Ключові кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати головний ризик-менеджер та головний комплаєнс-менеджер – бездоганна ділова репутація та професійна придатність.
До 5 лютого 2022 року банки мають подати до Національного банку анкети осіб, призначених на посади головного ризик-менеджера та головного комплаєнс-менеджера до 5 серпня 2021 року. Протягом одного місяця з дня набрання чинності цією постановою мають подати документи для погодження головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера банки, які прийняли рішення про призначення осіб на ці посади у період із 5 серпня 2021 року до дня набрання чинності цією постановою.
Нові процедури набуття істотної участі в банку
Особа, якій НБУ погодив набуття або збільшення істотної участі в банку, має право на реалізацію свого наміру протягом шести місяців із дня погодження. Крім того, запроваджено процедуру звернення заявника до НБУ з обґрунтованим клопотанням щодо продовження строку для реалізації наміру набуття або збільшення істотної участі в банку та визначено порядок прийняття рішення за таким зверненням.
Регулятор також визначив порядок скасування рішення про погодження набуття або збільшення істотної участі в банку та повідомлення особи, щодо якої прийняте це рішення.
Уточнення окремих норм
Оновлене Положення встановлює обов’язок фізичних осіб із метою підтвердження джерел походження власних коштів додатково подавати:
– документи, на підставі яких набуто право власності на майно (активи), суму доходу від відчуження якого (яких) уключено до інформації про майновий стан;
– документи, на підставі яких відчужено майно (активи), суму доходу від відчуження якого (яких) уключено до інформації про майновий стан.
Визначено, що документи для оцінки фінансового або майнового стану не подаються юридичною або фізичною особою, яка спільно з іншою особою набуває істотної участі в банку, якщо вона одноосібно володіла істотною участю в цьому банку рівного чи більшого розміру.
Відтепер банки зобов’язані повідомляти Національний банк про факти набуття або збільшення істотної участі в цьому банку, а також про факти зменшення істотної участі особи в цьому банку.
Уточнено умови відкриття іноземними банками філій на території України.
Нововведення внесені на виконання вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення питань організації корпоративного управління в банках та інших питань функціонування банківської системи”.
Голова Союзу юристів України С.М.Піскун взяв участь у підсумкових зборах трудового колективу Київського інституту інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія», які відбулися 24 грудня 2021 року.
Ректор інституту Василь Іванович Фелик привітав колектив, відмітивши, що 2021 рік був досить успішним для інституту, а саме – досягнуто збільшення кількості студентів-першокурсників бакалаврату і магістратури, фахових молодших спеціалістів, ліцензування та акредитація освітніх програм другого (магістерського) рівня вищої освіти з Права, Міжнародного права, Правоохоронної діяльності, Психології, Управління інтелектуальною власністю (Менеджмент), ліцензування освітніх програм першого (бакалаврського) рівня.
За багаторічну сумлінну працю, ініціативу та наполегливість, високий професіоналізм, сумлінне виконання службових обов’язків, вагомий особистий внесок у розвиток освіти і науки України відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 02.12.2021 року № 487-к, нагороджені Подяками Міністерства освіти і науки України:
Мельник Петро Васильович, проректор з навчально-методичної роботи;
Ковальчук Василь Євгенович, проректор з адміністративно-господарської роботи;
Воробей Петро Адамович, завідувач кафедри кримінального права, процесу та криміналістики;
Француз-Яковець Тетяна Анатоліївна, завідувач кафедри конституційного, міжнародного права та публічно-правових дисциплін;
Панова Наталія Сергіївна, завідувач кафедри адміністративного права інтелектуальної власності та цивільно-правових дисциплін;
Тупкало Віталій Миколайович, завідувач кафедри кібербезпеки, інформаційних технологій та економіки;
Сердюк Георгій Никандрович, начальник навчально-методичного відділу;
Матвійчук Валерій Костянтинович, професор кафедри кримінального права, процесу та криміналістики;
Шишка Роман Богданович, професор кафедри адміністративного права інтелектуальної власності та цивільно-правових дисциплін;
Сидор Вікторія Дмитрівна, професор кафедри конституційного, міжнародного права та публічно-правових дисциплін;
Мельник Володимир Петрович, доцент кафедри конституційного, міжнародного права та публічно-правових дисциплін;
Васюренко Олег Володимирович, професор кафедри кібербезпеки, інформаційних технологій та економіки;
Ригованова Вікторія Анатоліївна, доцент кафедри філософії, іноземних мов та соціально-гуманітарних дисциплін;
Заболотна Людмила Володимирівна, доцент кафедри конституційного, міжнародного права та публічно-правових дисциплін;
Букач Володимир Володимирович, доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики;
Харь Інна Олексіївна, доцент кафедри адміністративного права інтелектуальної власності та цивільно-правових дисциплін;
Панчишин Руслан Ігорович, доцент кафедри конституційного, міжнародного права та публічно-правових дисциплін;
Василенко Юлія Василівна, доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики;
Коваленко Наталя Анатоліївна, доцент кафедри філософії, іноземних мов та соціально-гуманітарних дисциплін;
Жорнокуй Ульяна Василівна, доцент кафедри філософії, іноземних мов та соціально-гуманітарних дисциплін;
Вітомський Юрій Леонідович, старший викладач кафедри кримінального права, процесу та криміналістики;
Корчемна Марина Яківна, старший викладач кафедри філософії, іноземних мов та соціально-гуманітарних дисциплін;
Коберник Василь Петрович, викладач фахового коледжу;
Андрейчук Андрій Васильович, начальник відділу кадрів;
Байло Руслана Іванівна, заступник начальника навчально-методичного відділу.
Голова Союзу юристів України, тричі Генеральний прокурор України, Державний радник юстиції 1 класу Святослав Михайлович Піскун привітав колектив з Новорічними і Різдвяними святами, подякував викладачам за сумлінну працю та побажав успіхів і творчих здобутків у наступному році!
Суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову, а додатковим рішенням стягнув із відповідачів судові витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу, понесені позивачем.
Після залишення апеляційної скарги без руху апеляційний суд визнав її неподаною та повернув відповідачці, зазначивши, що заявниця не виконала вимогу суду про необхідність усунення недоліків апеляційної скарги щодо неможливості оскарження одночасно в одній апеляційній скарзі самостійних процесуальних документів: рішення та додаткового рішення суду, які інші учасники справи оскаржили окремо.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував ухвалу апеляційного суду і передав справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, зробивши такі правові висновки.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ст. 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржуються.
У ст. 357 ЦПК України передбачені підстави залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги.
Відповідачка оскаржила в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього суду.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).
Системний аналіз статей 270, 352, 356, 357 ЦПК України не дає підстав для висновку про те, що процесуальним законом не передбачена можливість оскарження в одній апеляційній скарзі одночасно двох процесуальних документів: рішення суду і додаткового рішення суду, ухвалених судом першої інстанції в одній справі.
Додатковим рішенням суд першої інстанції вирішив питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем, які підлягали стягненню з відповідачів у зв’язку із задоволенням позовних вимог.
Отже, таке додаткове рішення хоч і є окремим процесуальним документом, проте в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України є невід’ємною складовою основного судового рішення та може бути оскаржене в одній апеляційній скарзі разом з основним судовим рішенням.
З огляду на норми Конституції України й міжнародного права та положення ЦПК України повернення апеляційної скарги з формальних підстав унеможливило доступ відповідача до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Постанова Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 161/3482/21 (провадження № 61-14457св21) – за посиланням.
Уряд пропонує посилити захист прав інтелектуальної власності. 23 грудня, на засіданні Кабінету Міністрів було підтримано законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності», який імплементує до національного законодавства положення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
«Посилення захисту прав інтелектуальної власності сприятиме розвитку, перш за все, ІТ-галузі та креативних індустрій. Нові українські стартапи не шукатимуть захисту своїх винаходів за кордоном, і разом із державними сервісами, які пропонує Дія та Дія.City, це дасть поштовх для збільшення частки цих секторів у структурі ВВП», – зазначила Перша віце-прем’єр-міністр України – Міністр економіки України Юлія Свириденко.
Перша-віце-прем’єр-міністр також підкреслила, що наразі на виконання зобов’язань за Угодою про асоціацію з ЄС законодавство України в сфері інтелектуальної (промислової) власності вже приведено у відповідність до стандартів правової охорони, передбачених цією Угодою. Наступним кроком імплементації Угоди є впровадження ефективних механізмів захисту прав інтелектуальної власності.
Ключове завдання, яке передбачається вирішити прийняттям законопроекту, – приведення положень актів цивільного, цивільно-процесуального, господарського процесуального права та законодавства у сфері інтелектуальної власності у відповідність до зобов’язань щодо захисту прав інтелектуальної власності, взятих Україною за Угодою про Асоціацію.
Йдеться, зокрема, про імплементацію до законодавства України положень Угоди про асоціацію щодо попередніх та попереджувальних заходів, права на інформацію, альтернативних заходів, збитків, публікації судових рішень, а також відповідних положень Директиви 2004/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 29.04.2004 про захист прав інтелектуальної власності.
На засіданні Кабінету Міністрів України схвалено проєкт Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України в частині удосконалення здійснення досудового розслідування та судового провадження щодо кримінальних проступків».
Про це повідомляє пресслужба Міністерства юстиції.
«22 листопада 2018 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ, яким були визначені особливості досудового розслідування кримінальних проступків та їх судового розгляду. Разом з тим, під час практичного застосування положень цього Закону виявлено низку недоліків. Міністерством юстиції України разом з органами правопорядку проаналізувало проблемні питання, які виникають на практиці, та з врахуванням Висновку Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи DGI (2018)07 від 9 жовтня 2018 року, підготувало відповідний законопроєкт», – повідомив заступник Міністра юстиції України Олександр Банчук.
Проєктом пропонується визначити дізнавача повноцінним суб’єктом здійснення окремих процесуальних дій під час досудового розслідування.
Також проєт Закону передбачає встановлення реалістичного строку дізнання. Встановлені наразі строки досудового розслідування проступків виявилися недостатніми для проведення необхідних процесуальних дій.
«Наприклад, сімдесят дві години об’єктивно недостатньо, особливо якщо затримання особи відбувається в такі дні тижня, як четвер або п’ятницю, оскільки закінчення строку затримання та строку досудового розслідування припадає на вихідний день», – наголосив він заступник міністра.
Також проєктом Закону пропонується частину першу та другу статті 381 КПК викласти у новій редакції та закріпити порядок проведення підготовчого судового засідання.
«Нарешті, закріплюється право суду у підготовчому судовому засіданні перевірити факт надання обвинуваченим обґрунтованої згоди щодо розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні за його відсутності», – підсумував Олександр Банчук.
21 грудня 2021 року Відповідальний секретар Ради Союзу юристів України Володимир Яценко взяв участь у проведенні експертних консультації щодо проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правових засад діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (р. № 5019).
До участі у заході, який організовано Комітетом Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин, запрошені народні депутати України, експерти Ради Європи, представники органів державної влади, громадських та міжнародних організацій.
В.Яценко передав учасникам консультацій слова вітання від Голови Союзу юристів України Святослава Піскуна, а також від Ніни Карпачової – Першого заступника Голови Союзу юристів України, Першого Омбудсмана України, Віце-президента Європейського Інституту Омбудсмана.
Стосовно зазначеного законопроекту – він рекомендував ретельно вивчити і врахувати зауваження Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, оцінивши пропозиції парламентських юристів як дуже фахові.
Звернуто увагу щодо необхідності дотримання норм Конституції – Основного Закону України. Автори законопроекту пропонують обмежити право кожної людини, передбачене ст. 55 Конституції України, звертатися до Уповноваженого у випадку, якщо порушником прав людина вважає Президента України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Конституційний суд України, зважаючи на їхній особливий статус. По-перше, такі пропозиції спрямовані на обмеження прав людини, що категорично не допускає ст. 22 Конституції України. По-друге, таке обмеження прямо суперечить «Паризьким принципам, які стосуються статусу національних установ, що займаються заохоченням і захистом прав людини» (резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 20.12.1993 р. №48/134), згідно з якими національна установа має наділятися «якомога ширшими повноваженнями…», реагували на «будь-які випадки порушень прав людини» … Свого часу Першим Омбудсманом України, разом з командою, було досягнуто найвищого серед правозахисних інституцій статусу «А», і Українська модель Омбудсмана визнавалася в Європі і світі як модель сильного Омбудсмана. Відступати від завойованих позицій нерозумно, бо це шкодить іміджу країни і правам людини.
Законопроектом (ст.ст. 2, 16, 17 …) пропонується також замінити право людини на звернення до Уповноваженого – правом на скаргу. По-перше, це є порушенням згаданої ст. 55 Конституції України, у якій йдеться саме про звернення. По-друге, така зміна є приниженням людської гідності. Людина в Україні – понад усе, вона делегує певним особам свої конституційні владні повноваження. За ст. 3 Конституції України забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком органів державної влади (усіх без виключення), органів місцевого самоврядування (також усіх). Людину не можна змушувати «бити чолом» – скаржитися, вона має право у зверненні до Уповноваженого вказувати на порушення посадовцями свого головного конституційного обов’язку. Саме так, а не інакше.
Законопроектом пропонується надати право висувати кандидатів на посаду Уповноваженого громадським об’єднанням, які здійснюють правозахисну діяльність, і водночас – обмежити право займати посаду Уповноваженого для працівників правоохоронних органів. Очевидно, що пропонувати кандидатів на посаду Уповноваженого повинні мати не обрані невідомо ким, а усі, без виключення, громадські організації, які опікуються захистом прав людини. Не менш очевидною є й необхідність скасування згаданого обмеження стосовно правоохоронців.
Ст. 17 законопроекту пропонуються додаткові вимоги щодо змісту скарги (звернення) до Уповноваженого. Це питання врегульоване Законом України «Про звернення громадян», і немає ніякого сенсу запроваджувати окремі вимоги що звернень громадян до окремих посадовців.
Автори законопроекту пропонують замінити формулу представлення на пленарному засіданні парламенту щорічних і спеціальних доповідей Уповноваженого на право Уповноваженого виступити перед народними депутатами України. З цього питання представник Союзу юристів України зазначив, що представляючи доповіді на пленарному засіданні Верховної Ради України, яке транслюється на всю країну, Уповноважений інформує не тільки народних депутатів, а всі органи влади, усе Українське суспільство – про стан виконання владою головного конституційного обов’язку – забезпечення прав і свобод людини. Опускати значення цієї події до права виступу перед депутатами – неприпустимо.
В.Яценко запропонував:
– направити законопроект на доопрацювання;
– у цій роботі не допускати жодних порушень Конституції України, «Паризьких принципів», і найголовніше – ніяких, навіть найменших обмежень прав громадян.
Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу ТОВ «Торговий дім “Насіння”» на постанову апеляційного суду про забезпечення позову у справі № 910/11552/20 за позовом ТОВ «Торговий дім “Насіння”» до ТОВ «Дюпон Україна» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позивач видав відповідачеві вексель на суму 19 186 131,93 грн. Нотаріус вчинив виконавчий напис на векселі про стягнення з ТОВ «Торговий дім “Насіння”» на користь ТОВ «Дюпон Україна» цієї суми. Останнє подало цей напис до примусового виконання. Вбачаючи порушення Закону України «Про нотаріат» при вчиненні спірного виконавчого напису, ТОВ «Торговий дім “Насіння”» звернулося до суду з позовом. Також позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення.
Господарський суд міста Києва заяву ТОВ «Торговий дім “Насіння”» про забезпечення позову задовольнив та зупинив стягнення на підставі виконавчого напису. Суд апеляційної інстанції скасував цю ухвалу суду, а в задоволенні заяви відмовив.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати ВС для розв’язання питання про відступ від висновку, викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі ВС від 10 червня 2021 року у справі № 380/5217/20, в якому йдеться про те, що на вимоги, заявлені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, розповсюджуються імперативні приписи ч. 6 ст. 151 КАС України щодо неможливості зупинення судом процедури проведення електронних торгів.
ВП ВС не знайшла підстав для відступу від цих висновків, оскільки предмет і підстави позову, а також вжиті судами заходи забезпечення позову в цій справі та справі № 380/5217/20 суттєво відрізняються.
Також Велика Палата ВС розв’язала питання щодо конкуренції норм п. 5 ч. 1 та ч. 12 ст. 137 ГПК України. ВП ВС вважає, що дія норми ч. 12 ст. 137 ГПК України не поширюється на відносини забезпечення судом позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, що передбачене нормою п. 5 ч. 1 цієї статті.
У разі продажу виконавцем під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса майна позивача та подальшого задоволення позову і визнання цього напису таким, що не підлягає виконанню, ефективний захист або поновлення порушених прав позивача буде неможливим, оскільки спірний виконавчий напис буде вже виконано.
ВП ВС вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми ст. 136 ГПК України та обрав заходи забезпечення позову, які відповідають п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України. Ураховуючи викладене, Велика Палата ВС касаційну скаргу позивача задовольнила, постанову апеляційного суду скасувала, а ухвалу Господарського суду міста Києва залишила в силі.
