Майже два місяця ми живемо в умовах сурового режиму і, звісно, є ті, хто з цим не бажає миритись. Ось і маємо результат: нова судова практика щодо порушення правил карантину не змусила себе чекати.
Поки розгляд цивільних та кримінальних справ зупиняється, а подекуди переходить у відеоформат, розгляд справ про адміністративні правопорушення обертів не збавляє. Кажуть, правила створені для того, щоб їх порушувати. Нижче наведено 5 найбільш розповсюджених судових рішень за порушення правил карантину.
#1. Заборонена робота суб’єктів господарювання
Люди продовжують робити каву, продавати квіти, одяг та інші товари, які не входять до переліку виключень, встановлених Постановою КМУ № 255 від 02.04.2020 р.
Проте, під час розгляду справи виявляється, що протокол складений, чомусь, на звичайного працівника, а хто ж власник закладу невідомо, на друзів, яких попросили закрити магазин, або ж на власника, який забирав товар для продажу його через інтернет та взагалі не приймав відвідувачів.
Через це, переважна більшість рішень за результатами розгляду цих протоколів – закриття провадження.
Аби більше не виникало питань, суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя (позиція якого вже активно викладається в інших рішеннях) виокремив дві умови, за наявності яких, є підстави для притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину:
- Суб`єкт господарювання повинен здійснювати роботу.
- Вказана робота пов`язана із прийманням відвідувачів.
Та ще одне зауваження: суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП є уповноважена особа суб`єкта господарювання (справа № 332/694/20).
Втім, суди нарікають на те, що співробітники поліції взагалі не встановлюють суб`єкта господарювання, свідки не допитуються, фото та відеофіксації вчиненого правопорушення не долучаються, не встановлюються особи, які мають намір придбати товар. Все це виключає кваліфікуючі ознаки за ст. 44-3 КУпАП.
За таких обставин, закриваючи провадження суди звертаються до ст. 62 Конституції України та стандарту доведення вини «поза розумним сумнівом» (недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості).
Мабуть суб’єкти господарювання все ж таки порушують встановлену заборону, проте, помилки правоохоронних органів нажаль призводять до подібних результатів: суди вимушені закривати провадження, а люди витрачають кошти на адвокатів, аби довести, що вони просто прибирали в крамниці.
До речі, суд ставиться із розумінням до тих, хто продає товари на невеличку суму (через те, що «дуже попросили продати») та обмежується усним зауваженням.
#2. Перевезення пасажирів понад встановлену кількість
Цей вид правопорушення відзначився найбільшою кількістю штрафів. Водії пояснюють свої дії по різному: хтось не знав про існування обмежень, хтось не зміг зупинити пасажирів, які заходили у автобус, а хтось вирішив допомогти жінкам з дітьми та пенсіонерам.
Пояснюючи своє рішення, суди говорять про те, що в період пандемії, коли зупинено роботу багатьох підприємств та установ, економіки всього світу зупиняються та зазнають безпрецедентної кризи, кожна держава, в тому числі й Україна, намагається зупинити розповсюдження смертельно-небезпечної хвороби шляхом запровадження суворих обмежень для громадян та підприємців. Всі ці заходи покликані на охорону здоров`я людей, тому порушення правил карантину є серйозним правопорушенням і суди не можуть цього ігнорувати.
Поряд із цим, певна кількість проваджень закривається через відсутність складу та події правопорушення, адже протоколи складаються на водіїв, які працюють на приватні підприємства та здійснюють спеціальні регулярні перевезення працівників цього підприємства, на що заборону не встановлено.
#3. Відсутність маски чи респіратора
Кельменецький районний суд Чернівецької області виніс рішення, яке стало популярним через неочікувану правову позицію.
Протокол було складено через відсутність у особи під час перебування у громадському місці захисної маски. Під час розгляду справи, чоловік пояснив, що не мав змоги придбати маску через брак коштів, виготовити самостійно теж не вдалось.
Зазвичай, суди або закривають справу через малозначність або ж більш суворі судді накладають штраф (у Зарічному районному суду м. Суми було оштрафовано студентів за прогулянку біля озера без масок).
У Чернівецький області суддя по іншому бачить умови введення карантину та існуючи заборони. Він звернув увагу на те, що наданий час відсутні будь-які докази того, що за законом чоловік за власні кошти зобов`язаний придбати чи виготовити захисну маску, чи йому було виділено кошти на подібні дії і при таких умовах він порушив заборону.
Більше того, на даний час в Україні не визначені відповідні медичні критерії та не прийняті нормативно правові акти, щодо випадків та необхідності носіння засобів індивідуального захисту, у тому числі виготовлених самостійно громадянами.
Що ж, чекаємо на апеляційне оскарження (якщо таке буде), в інакшому випадку, дана позиція має всі шанси на наслідування іншими суддями та можливістю для громадян уникнути відповідальності за відсутність маски.
#4. Порушення правил самоізоляції
З метою попередження поширення інфекції, певна категорія осіб (ті, хто повернулись з-за кордону, мали контакт із хворими на короновірус), мають обов’язок самоізолюватись чи підлягають госпіталізації до обсерваторів та дотримуватись обмежень, які цим супроводжуються. Серед них: як мінімум обмежити спілкування з іншими особами, не виходити з дому без необхідності та як максимум не покидати місце обсервації.
Не дивно, що не всі (підписавши інформаційну згоду на самоізоляцію) відмовляються побачити своїх родичів чи піти на прогулянку, дехто не розуміє умови самоізоляції. Проте, до покарання діло доходить рідко.
Дуже часто протокол або ж повертається на дооформлення через помилки поліцейських (вони не конкретизують норму, що була порушена) або ж надають не достатньо доказів щодо того, що в особа входить до переліку тих, хто потребує самоізоляції, хто призначив йому зобов`язання щодо самоізоляції, строк такої самоізоляції, не надають відомості з Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.
#5. Робота без засобів індивідуального захисту
Тим суб’єктам господарювання, яким дозволено працювати, встановлено обов’язкову умову: забезпечити персонал (зокрема, захист обличчя та очей) та відвідувачів засобами індивідуального захисту.
Маємо аналогічну проблему як і з тими, кому працювати заборонено: протоколи, складені через продаж товарів направляються на дооформлення, провадження закриваються через те, що ці самі протоколи складені відносно особи, яка не є суб’єктом господарювання або ж через відсутність свідків, які б могли підтвердити відсутність масок та антисептиків.
Та все ж штрафи є, і під гарячу руку потрапили ті, хто вирішили, що карантин карантином, а без шаурми населення залишати не варто.
Отже, не дивлячись на те, що фактичне застосування штрафних санкцій має місце лише в небагатьох випадках, подумайте, для чого введенні ці численні обмеження та чи варто їх порушувати?
