Blog

Самоврядування є характерною ознакою адвокатури в Європі. Концептуально воно повинно розглядатися як природний результат її незалежності. Самоврядування забезпечує колективну незалежність представників адвокатської професії. Це не що інше, як структурована гарантія незалежності кожного окремого адвоката, яка вимагає від адвоката бути вільним від будь­якого впливу, зокрема від того, який викликаний його особистими інтересами або зовнішнім тиском. Фундаментальними основами діяльності адвокатури мають бути: самоврядування, незалежність від державних органів, дотримання моральних вимог професії, законність.

Міжнародні документи

Ключовим принципом адвокатської діяльності на сьогодні є принцип незалежності. Цей принцип закріплений у міжнародних та європейських нормативно­правових документах.

Рекомендація Ради Європи Rec (2000) 21 про свободу здійснення адвокатської діяльності передбачає наступне: «Принцип V – Асоціації 1. Адвокатам має бути дозволено і їх слід заохочувати створювати і вступати в професійні асоціа­ції на місцевому, національному та міжнародному рівнях, які самостійно або разом з іншими утвореннями виконують завдання щодо зміцнення професійних стандартів і забезпечення незалежності та інтересів адвокатів. 2. Асоціації адвокатів та інші професійні юридичні об’єднання повинні бути самоврядними утвореннями, незалежними від влади і громадськості (…)».

• Основні принципи Організації Об’єднаних Націй про роль юристів: «24. Юристи мають право створювати і бути членами самостійних професійних асоціацій, що представляють їхні інтереси, сприяють їх безперервній освіті та підготовці, й захищають їхні професійні інтереси. Виконавчий орган професійних асоціацій обирається її членами й виконує свої функції без зовнішнього втручання».
• Хартія основоположних принципів діяльності європейських адвокатів РЄ також у тому числі містить принцип самоврядування: «Існують засадничі принципи, які є загальними для всіх європейських адвокатів, хоча ці принципи і формулюються дещо по­різному в різних країнах. Основоположні принципи закріплені в різних національних і міжнародних кодексах, що регулюють поведінку адвокатів. Європейські адвокати сповідують ці принципи, які необхідні для належного відправлення правосуддя, забезпечення доступу до правосуддя та права на справедливий суд відповідно до вимог Євро­пейської конвенції з прав людини. Асоціації адвокатів та юридичні союзи, суди, законодавці, уряди і міжнародні організації повинні підтримувати й захищати засадничі принципи в інтересах суспільства». До основоположних принципів належать, зокрема, (…) (j) самоврядування адвокатів. У коментарі до Хартії РЄ визначено: «Рада переконана, що лише міцне самоврядування може гарантувати професійну незалежність адвокатів у відносинах з державою, і без забезпечення незалежності адвокати не зможуть виконувати свої професійні та юридичні функції».

Відповідно до Стандартів незалежності юридичної професії Міжнародної асоціації юристів незалежність адвокатури є найважливішою гарантією захисту прав людини і є необхідною умовою для ефективного й адекватного доступу до юридичних послуг. Для встановлення і підтримки правопорядку адвокатура має бути незалежною при виконанні своїх професійних обов’язків, тобто без неправомірних обмежень, прямого або непрямого тиску чи втручання.

Цей принцип встановлюють й інші міжнародно­правові акти (Основні положення про роль адвокатів; Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства тощо), а саме: завдання, що виконуються адвокатом у процесі професійної діяльності, вимагають його абсолютної незалежності й відсутності будь­якого впливу на нього, пов’язаного із зовнішнім тиском. Незалежне становище адвоката сприяє зміцненню в суспільстві довіри до процедур правосуддя і неупередженості суддів. Адвокату варто уникати будь­яких утисків власної незалежності й не поступатися принципами обов’язку заради інтересів інших осіб.

Реформування адвокатури: українська практика

В українській адвокатурі одним із ключових принципів на сьогодні також є принцип незалежності від держави. Це визначено як законодавцем, так і науковою доктриною. Зок­рема, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» серед основоположних засад здійснення адвокатської діяльності визначає принцип незалежності. Органи влади України та інші зацікавлені сторони мають проаналізувати будь­які сумніви щодо можливих порушень цього принципу та вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення незалежності адвокатів. Принцип незалежності — це діяльність адвокатури в правовому просторі, який унеможливлює будь­які позаправові обмеження щодо адвоката під час виконання останнім своїх обов’язків з надання правової допомоги.

Після Революції Гідності була затверджена нова Прог­рама діяльності КМУ, яка передбачала, зокрема реформування найближчим часом адвокатури України. Й  однією з перших ініціатив уряду в березні 2014­-го було саме ініціювання питання розробки нової редакції закону про адвокатуру та змін до всіх процесуальних кодексів, щоб привести цей правовий інститут до європейських стандартів. У квітні цього року проект змін до закону мав бути поданий на розгляд парламенту.

Тоді ж, у березні 2014 року, при Міністерстві юстиції Ук­раїни сформовано робочу групу з підготовки проекту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». До її складу було включено представників громадських організацій, представників юридичної наукової спільноти, адвокатів тощо. Мова про таких відомих правників, як: Микола Сірий, Петро Бойко, Денис Бугай, Ольга Дмитрієва, Катерина Коваль, Тетяна Козаченко, Дмитро Кухнюк, Павло Луцюк, Юрій Михальський, Інна Рафальська, Олег Чернобай, Олександра Яновська, Андрій Вишневський та ін.

Додамо також, що вказана робоча група провела чотири засідання – 20 березня, 26 березня, 28 березня та 2 квітня. Загалом же робота над цим законопроектом тривала понад півроку.

За підсумками діяльності робочої групи було напрацьовано проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатсь­ку діяльність». І ця робота триває.

Разом із цим окрему робочу групу було створено і при Національній асоціації адвокатів України щодо розробки законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Нею було підготовлено власний варіант законопроекту.

23–25 квітня Рада адвокатів України на своєму засіданні (за пропозицією міністра юстиції України) розглянула обидва документи й об’єднала їх в єдиний законопроект, який 26 квітня було винесено на розг­ляд позачергового з’їзду адвокатів України, проте він не знайшов підтримки більшості делегатів. Попри те законопроект було направлено до Міністерства юстиції для  його подальшого внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

А 8 грудня в Будинку уряду відбувся брифінг заступника голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Валентина Гвоздія та радника міністра юстиції України Ігоря Алексєєва. Присвячений він був питанням завершення спільної роботи Міністерства юстиції та НААУ над проектом щодо внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», робота над яким перебуває вже на завершальній стадії, про що заявив радник міністра юстиції України Ігор Алексєєв.

Проект, якого адвокати й не бачили

Усе було б нічого, якби не одне «але»: РАУ не уповноважувала пана Гвоздія представляти від імені НААУ даний законопроект, оскільки він не пройшов обговорення в адвокатських колективах та органах самоврядування. На моє цілком вмотивоване запитання, де той документ, хто його підтримав (регіональні ради чи адвокати), відповіді досі немає. І на сайті Мін’юсту відсутня будь­яка інформація щодо обговорення даного законопроекту і згадана робоча група під головуванням Миколи Сірого все ще працює.

А тим часом Міністерство юстиції поспіхом невідомо який текст законопроекту вже направило до Ради Європи для отримання відповідних експертних висновків. При тому, що в ньому містяться положення обмеження права участі адвокатів у самоврядуванні  –конференціях регіону та з’їзді адвокатів – в залежності від сплати або несплати щорічних внесків на утримання органів адвокатського самоврядування. Документ встановлює штрафи для адвокатів на користь органів самоврядування – як види дисциплінарних стягнень. Хоча зазначені вище положення законопроекту, як і інші, що містяться в ньому щодо організаціїї та взаємодії самоврядування, не відповідають міжнародним стандартам професії, тим не менше вже в кінці листопада Рада Європи зробила попередній висновок і в цілому позитивно оцінила законопроект Мін’юсту.

Відомо також, що наразі за ініціативи глави держави в Адміністрації Президента працює робоча група з підготовки стратегії реформування судоустрою та судочинства, інших суміжних правових інститутів, розробляється план дій щодо її впровадження. В цих рамках також здійснюється опрацювання й згаданого законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення адвокатської діяльності» на виконання розділу V стратегії «Адвокатура. Прокуратура. Безоплатна правова допомога». Як не дивно, але до складу робочої групи не увійшов жоден представник НААУ.

Адвокати вправі самі визначити майбутнє професії

Як на мою думку, позиція РАУ в питаннях реформування має бути висловлена публічно. Вона складається з концеп­
туальних принципів, напрацьованих протягом багатьох років і неодноразово обговорюваних адвокатською спільнотою, рецензованих міжнародними експертами. Тож на сьогодні місія
НААУ щодо незалежності адвокатури України від впливу влади не виконана. А новий з’їзд адвокатів (проходив у листопаді в м. Мукачеве) лише підтвердив «розбалансованість» адвокатури й небажання НААУ об’єднувати адвокатську спільноту різних регіонів, навіть якщо вони мають різні погляди на майбутнє професії.

Тож саме активізація цієї роботи, залучення адвокатів до процесу формування стратегії розвитку адвокатури є одним із головних завдань, які стоять перед органами самоврядування сьогодні. Здійснити це можливо, зробивши процес прийняття їх рішень максимально прозорим і публічним. А ухваленню таких важливих для адвокатів рішень має передувати широке обговорення. Кожен адвокат має розуміти філософію рішень корпорації, яку ті, що прийдуть після нас, розвиватимуть і збагачуватимуть далі.

Адвокатура має стати взір­цем для всього суспільства. Замовчування сьогоднішніх її проблем створює нові проб­леми для всієї адвокатської спільноти.

На мою думку, зараз адвокатурі України, усім нам потрібен серйозний, неупереджений і критичний аналіз ситуації, що склалася, чесне викриття причин помилок та невдач, визначення нагальних потреб асоціації, справжніх цілей і
завдань її стратегічного роз­витку, а також вибір найкращих засобів і методів для їх здійснення. І при цьому маємо пам’ятати — головним для всіх нас має бути право і саме право.

На сьогодні немає підтриманого РАУ консолідованого проекту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо реформування адвокатури України, який може бути спрямований суб’єкту законодавчої ініціативи. У парламент знову будуть направлені різні провладні законопроекти про адвокатуру. 

Принцип незалежності адвокатської діяльності

Самоврядування є характерною ознакою адвокатури в Європі. Концептуально воно повинно розглядатися як природний результат її незалежності. Самоврядування забезпечує колективну незалежність представників адвокатської професії. Це не що інше, як структурована гарантія незалежності кожного окремого адвоката, яка вимагає від адвоката бути вільним від будь­якого впливу, зокрема від того, який викликаний його особистими інтересами або зовнішнім тиском. Фундаментальними основами діяльності адвокатури мають бути: самоврядування, незалежність від державних органів, дотримання моральних вимог професії, законність.

Міжнародні документи

Ключовим принципом адвокатської діяльності на сьогодні є принцип незалежності. Цей принцип закріплений у міжнародних та європейських нормативно­правових документах.

Рекомендація Ради Європи Rec (2000) 21 про свободу здійснення адвокатської діяльності передбачає наступне: «Принцип V – Асоціації 1. Адвокатам має бути дозволено і їх слід заохочувати створювати і вступати в професійні асоціа­ції на місцевому, національному та міжнародному рівнях, які самостійно або разом з іншими утвореннями виконують завдання щодо зміцнення професійних стандартів і забезпечення незалежності та інтересів адвокатів. 2. Асоціації адвокатів та інші професійні юридичні об’єднання повинні бути самоврядними утвореннями, незалежними від влади і громадськості (…)».

Основні принципи Організації Об’єднаних Націй про роль юристів: «24. Юристи мають право створювати і бути членами самостійних професійних асоціацій, що представляють їхні інтереси, сприяють їх безперервній освіті та підготовці, й захищають їхні професійні інтереси. Виконавчий орган професійних асоціацій обирається її членами й виконує свої функції без зовнішнього втручання».

Хартія основоположних принципів діяльності європейських адвокатів РЄ також у тому числі містить принцип самоврядування: «Існують засадничі принципи, які є загальними для всіх європейських адвокатів, хоча ці принципи і формулюються дещо по­різному в різних країнах. Основоположні принципи закріплені в різних національних і міжнародних кодексах, що регулюють поведінку адвокатів. Європейські адвокати сповідують ці принципи, які необхідні для належного відправлення правосуддя, забезпечення доступу до правосуддя та права на справедливий суд відповідно до вимог Євро­пейської конвенції з прав людини. Асоціації адвокатів та юридичні союзи, суди, законодавці, уряди і міжнародні організації повинні підтримувати й захищати засадничі принципи в інтересах суспільства». До основоположних принципів належать, зокрема, (…) (j) самоврядування адвокатів. У коментарі до Хартії РЄ визначено: «Рада переконана, що лише міцне самоврядування може гарантувати професійну незалежність адвокатів у відносинах з державою, і без забезпечення незалежності адвокати не зможуть виконувати свої професійні та юридичні функції».

Відповідно до Стандартів незалежності юридичної професії Міжнародної асоціації юристів незалежність адвокатури є найважливішою гарантією захисту прав людини і є необхідною умовою для ефективного й адекватного доступу до юридичних послуг. Для встановлення і підтримки правопорядку адвокатура має бути незалежною при виконанні своїх професійних обов’язків, тобто без неправомірних обмежень, прямого або непрямого тиску чи втручання.

Цей принцип встановлюють й інші міжнародно­правові акти (Основні положення про роль адвокатів; Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства тощо), а саме: завдання, що виконуються адвокатом у процесі професійної діяльності, вимагають його абсолютної незалежності й відсутності будь­якого впливу на нього, пов’язаного із зовнішнім тиском. Незалежне становище адвоката сприяє зміцненню в суспільстві довіри до процедур правосуддя і неупередженості суддів. Адвокату варто уникати будь­яких утисків власної незалежності й не поступатися принципами обов’язку заради інтересів інших осіб.

Реформування адвокатури: українська практика

В українській адвокатурі одним із ключових принципів на сьогодні також є принцип незалежності від держави. Це визначено як законодавцем, так і науковою доктриною. Зок­рема, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» серед основоположних засад здійснення адвокатської діяльності визначає принцип незалежності. Органи влади України та інші зацікавлені сторони мають проаналізувати будь­які сумніви щодо можливих порушень цього принципу та вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення незалежності адвокатів. Принцип незалежності — це діяльність адвокатури в правовому просторі, який унеможливлює будь­які позаправові обмеження щодо адвоката під час виконання останнім своїх обов’язків з надання правової допомоги.

Після Революції Гідності була затверджена нова Прог­рама діяльності КМУ, яка передбачала, зокрема реформування найближчим часом адвокатури України. Й  однією з перших ініціатив уряду в березні 2014­-го було саме ініціювання питання розробки нової редакції закону про адвокатуру та змін до всіх процесуальних кодексів, щоб привести цей правовий інститут до європейських стандартів. У квітні цього року проект змін до закону мав бути поданий на розгляд парламенту.

Тоді ж, у березні 2014 року, при Міністерстві юстиції Ук­раїни сформовано робочу групу з підготовки проекту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». До її складу було включено представників громадських організацій, представників юридичної наукової спільноти, адвокатів тощо. Мова про таких відомих правників, як: Микола Сірий, Петро Бойко, Денис Бугай, Ольга Дмитрієва, Катерина Коваль, Тетяна Козаченко, Дмитро Кухнюк, Павло Луцюк, Юрій Михальський, Інна Рафальська, Олег Чернобай, Олександра Яновська, Андрій Вишневський та ін.

Додамо також, що вказана робоча група провела чотири засідання – 20 березня, 26 березня, 28 березня та 2 квітня. Загалом же робота над цим законопроектом тривала понад півроку.

За підсумками діяльності робочої групи було напрацьовано проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатсь­ку діяльність». І ця робота триває.

Разом із цим окрему робочу групу було створено і при Національній асоціації адвокатів України щодо розробки законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Нею було підготовлено власний варіант законопроекту.

23–25 квітня Рада адвокатів України на своєму засіданні (за пропозицією міністра юстиції України) розглянула обидва документи й об’єднала їх в єдиний законопроект, який 26 квітня було винесено на розг­ляд позачергового з’їзду адвокатів України, проте він не знайшов підтримки більшості делегатів. Попри те законопроект було направлено до Міністерства юстиції для  його подальшого внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

А 8 грудня в Будинку уряду відбувся брифінг заступника голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Валентина Гвоздія та радника міністра юстиції України Ігоря Алексєєва. Присвячений він був питанням завершення спільної роботи Міністерства юстиції та НААУ над проектом щодо внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», робота над яким перебуває вже на завершальній стадії, про що заявив радник міністра юстиції України Ігор Алексєєв.

Проект, якого адвокати й не бачили

Усе було б нічого, якби не одне «але»: РАУ не уповноважувала пана Гвоздія представляти від імені НААУ даний законопроект, оскільки він не пройшов обговорення в адвокатських колективах та органах самоврядування. На моє цілком вмотивоване запитання, де той документ, хто його підтримав (регіональні ради чи адвокати), відповіді досі немає. І на сайті Мін’юсту відсутня будь­яка інформація щодо обговорення даного законопроекту і згадана робоча група під головуванням Миколи Сірого все ще працює.

А тим часом Міністерство юстиції поспіхом невідомо який текст законопроекту вже направило до Ради Європи для отримання відповідних експертних висновків. При тому, що в ньому містяться положення обмеження права участі адвокатів у самоврядуванні  –конференціях регіону та з’їзді адвокатів – в залежності від сплати або несплати щорічних внесків на утримання органів адвокатського самоврядування. Документ встановлює штрафи для адвокатів на користь органів самоврядування – як види дисциплінарних стягнень. Хоча зазначені вище положення законопроекту, як і інші, що містяться в ньому щодо організаціїї та взаємодії самоврядування, не відповідають міжнародним стандартам професії, тим не менше вже в кінці листопада Рада Європи зробила попередній висновок і в цілому позитивно оцінила законопроект Мін’юсту.

Відомо також, що наразі за ініціативи глави держави в Адміністрації Президента працює робоча група з підготовки стратегії реформування судоустрою та судочинства, інших суміжних правових інститутів, розробляється план дій щодо її впровадження. В цих рамках також здійснюється опрацювання й згаданого законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення адвокатської діяльності» на виконання розділу V стратегії «Адвокатура. Прокуратура. Безоплатна правова допомога». Як не дивно, але до складу робочої групи не увійшов жоден представник НААУ.

Адвокати вправі самі визначити майбутнє професії

Як на мою думку, позиція РАУ в питаннях реформування має бути висловлена публічно. Вона складається з концеп­
туальних принципів, напрацьованих протягом багатьох років і неодноразово обговорюваних адвокатською спільнотою, рецензованих міжнародними експертами. Тож на сьогодні місія
НААУ щодо незалежності адвокатури України від впливу влади не виконана. А новий з’їзд адвокатів (проходив у листопаді в м. Мукачеве) лише підтвердив «розбалансованість» адвокатури й небажання НААУ об’єднувати адвокатську спільноту різних регіонів, навіть якщо вони мають різні погляди на майбутнє професії.

Тож саме активізація цієї роботи, залучення адвокатів до процесу формування стратегії розвитку адвокатури є одним із головних завдань, які стоять перед органами самоврядування сьогодні. Здійснити це можливо, зробивши процес прийняття їх рішень максимально прозорим і публічним. А ухваленню таких важливих для адвокатів рішень має передувати широке обговорення. Кожен адвокат має розуміти філософію рішень корпорації, яку ті, що прийдуть після нас, розвиватимуть і збагачуватимуть далі.

Адвокатура має стати взір­цем для всього суспільства. Замовчування сьогоднішніх її проблем створює нові проб­леми для всієї адвокатської спільноти.

На мою думку, зараз адвокатурі України, усім нам потрібен серйозний, неупереджений і критичний аналіз ситуації, що склалася, чесне викриття причин помилок та невдач, визначення нагальних потреб асоціації, справжніх цілей і
завдань її стратегічного роз­витку, а також вибір найкращих засобів і методів для їх здійснення. І при цьому маємо пам’ятати — головним для всіх нас має бути право і саме право.

«У чому наша сила? Сила у правді, а для інтелектуальної еліти адвокатури
— у правді, захищеній силою розуму.  Вірю в силу розуму».

Саме цими словами закінчувалася моя стаття в журналі «Адвокат» перед позачерговим з’їздом адвокатів України, який відбувся цього року. Згаданий з’їзд ще більше посилив циклони й антициклони ідеологічних коливань у нашій правовій атмосфері та групових ініціатив, які створюють погоду непевності в щасливому адвокатському майбутньому. Саме адвокатура часто ставала заручником політики з того моменту, відколи отримала конституційну квоту у Вищій раді юстиції. Основна боротьба на з’їздах велася саме за місце у ВРЮ, а не за реалізацію історичних завдань адвокатури. Визначальним чинником її була «внутрішньополітична ситуація» серед адвокатів — членів Вищої ради юстиції та провладних  політиків.

Переважно філософським тепер є питання про  історичну актуальність поза адвокатських інтриг політиків щодо складу ВРЮ. Хоча  воно вимагає кількох  уточнень, якщо ми хочемо уникнути занадто тривіальних відповідей.

Вибудуємо послідовність тої «з’їздної історії» в залежності від чисто концептуальних потреб інтересантів. Упродовж останніх 20 років відбувалися різні спроби реформування адвокатської корпорації очільниками різних рівнів, які рано чи пізно залишали адвокатуру один на один з новими викликами. І перед новоствореною Національною асоціацією адвокатів України стояли завдання підвищення ефективності діяльності вітчизняної адвокатури, якості та доступності адвокатської допомоги для всіх верств населення України.

На цьому етапі реформи
потрібно було (якщо розумно до цього підходити) спільно з колегами розробити та прийняти програму реформування адвокатури, визначивши конкретні заходи, терміни їх виконання та виконавців, внести зміни в діючі закони та інші нормативно-правові акти відповідно до загальновизнаних міжнародних норм і стандартів, а також прийняти нові акти НААУ. На другому етапі мали би відбутися основні інституційні перетворення. На третьому, заключному етапі необхідно було впровадити нормативно-правовий та науково-методичний супровід функціонування оновленої адвокатури, оскільки сьогодні як ніколи потрібні фундаментальні дослідження щодо законодавчого забезпечення подальшої реформи адвокатської сфери.

Саме порушення принципів прозорості та відкритості в роботі НААУ і РАУ й зумовили та зміцнили недовіру до них адвокатів та, зрештою, й стали причиною появи цієї статті. Необхідно визнати, що робота НААУ за попередній період була незадовільною. Порушувалися прозорість та відкритість роботи асоціації та її секретаріату. Рішення, які приймалися Радою адвокатів України, часто викликали серйозну критику членів асоціації. Непорозуміння щодо ордеру, стажування, витягів спричиняли резонанс як серед адвокатів у регіонах, так і в органах самоврядування. Відтак конфлікт назрівав. Проголосувавши 28 лютого 2014 року одноголосно за проведення позачергового з’їзду, Рада адвокатів України таким чином висловила недовіру керівництву НААУ. Й уже з моменту призначення позачергового з’їзду стало очевидним, що нова інтенсивна турбулентність і пов’язані з нею ймовірні зміни могли принести адвокатурі не лише нові можливості, а водночас і спричинити високі ризики.

Звернемося до чинної законодавчої бази. Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є спеціальним законом, який повинен регулювати порядок скликання та проведення з’їзду адвокатів. Відповідно до п.п. 1, 2 п. 4 ст. 55 закону Рада адвокатів України складає порядок денний, забезпечує скликання та проведення з’їзду адвокатів України, визначає квоту представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіону, з’їзду адвокатів України.

Відповідно до зазначених повноважень, наданих законом, 28 лютого ц.р. РАУ прийняла наступні рішення щодо з’їзду:

— «Про скликання позачергового З’їзду адвокатів України» (рішення №1), яким було ухвалено скликати позачерговий з’їзд адвокатів України 26 квітня 2014 року;

— «Про встановлення квоти представництва делегатів на позачерговий з’їзд адвокатів України» від 28 лютого 2014 року, яким встановлено, що члени Ради адвокатів України, члени ВКДКА, члени ВРКА беруть участь у роботі позачергового з’їзду адвокатів України з правом голосу щодо питань порядку денного (кооптуються), (пункт 4 рішення № 20). Тобто дані делегати були призначені, а не обрані на установчих конференціях адвокатів.

— «Щодо організаційних заходів із проведення позачергового з’їзду адвокатів України» (рішення № 34 від 2 квітня
2014 р.), яким визначені питання, включені до порядку денного позачергового з’їзду адвокатів України.

Рішенням РАУ було також затверджено «Порядок підготовки та проведення позачергового з’їзду адвокатів України» (далі — Порядок). Статтею 26 Порядку закріплено норму, що рішення з’їзду приймаються простою більшістю голосів делегатів з’їзду (50+1 голос), які взяли участь у його роботі. Ця вимога також передбачена і ч. 8. ст. 54 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Таким чином, і профільний закон, і РАУ у відповідному рішенні встановлювали, що рішення на з’їзді можуть прийматися виключно більшістю голосів (за повідомленням мандатної комісії, тоді на з’їзді було зареєстровано 281 повноважний делегат).

Кількома місяцями пізніше на засіданні РАУ в м. Мукачеве  4 липня ц.р. під час обговорення результатів З’їзду я звернулася до членів ради з пропозицією визнати помилки, які були допущені Радою адвокатів України при підготовці позачергового з’їзду, що призвело до таких наслідків. Cаме РАУ провалила той з’їзд, прийнявши рішення, що призвели до порушень з величезними матеріальними, іміджевими затратами та створила погоду непевності в майбутньому адвокатської корпорації. Тепер по суті самих порушень, допущених Радою адвокатів України:

1. Порушення вимоги ч. 5 ст. 54 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо повідомлення адвокатів про порядок денний не пізніше ніж за 20 днів

За підсумками засідання РАУ 2 квітня 2014 року,  на порядок денний з’їзду були внесені питання про регламент з’їзду, кошториси НААУ та ВКДКА, внесення змін до Правил адвокатської етики, про захист прав та гарантій адвокатської діяльності, внесення змін до положення про ВРКА та щодо її складу. До порядку денного також було внесено розгляд проекту змін та доповнень до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та пов’язаних з адвокатською діяльністю інших нормативно-правових актів.

Додамо, що працювала  робоча група, яка перевіряла  легітимність складення повноважень головою ВКДКА В. Загарією в зв’язку з його заявою до з’їзду. Це мало бути питанням номер один порядку денного з’їзду. Але вже під час засідання РАУ голова НААУ
озвучила звернення самого
В. Загарії, адресоване до РАУ про відкликання згаданої заяви. До порядку денного це питання, відповідно, не було включене, чим порушено права голови ВКДКА. Адже призначення чи відкликання голови ВКДКА —
це компетенція виключно з’їзду. Весною цього року на юридичному форумі Асоціації правників у своєму виступі з проблемних питань самоврядування я вказала пану В. Загарії, що він не витримав іспит самоврядуванням і тому написав заяву про складення повноважень. Сподіваюсь, що «повернення» голови ВКДКА піде на користь самоврядуванню нашої величезної корпорації та перевіркою гідності.

Окрім того, учасниками з’їзду було також запропоновано розглянути пропозиції щодо внесення змін та доповнень до деяких установчих документів вищих органів адвокатського самоврядування (Статуту НААУ та Положень про РАУ, ВКДКА та ВРКА).

У ч. 5 ст. 54 Закону визначено, що питання, які вносяться на обговорення з’їзду, адвокатам повідомляються не пізніше як за 20 днів до початку його роботи. Рішення про включення до порядку денного виборів членів Вищої ради юстиції було прийнято 24 квітня та оприлюднено на офіційному веб-порталі НААУ всього за 2 дні до проведення форуму. Обговорення кандидатур від адвокатури до ВРЮ на засіданні РАУ було знято з порядку денного без пояснень. А моя пропозиція про обов’язковий звіт попередніх членів Вищої ради юстиції від адвокатури була категорично відхилена головою РАУ.

І це при тому, що законодавець спеціально передбачив необхідність підготовки та оприлюднення порядку денного, щоб надати можливість делегатам обговорити наболілі
проблеми, підготуватися до з’їзду, надати пропозиції, ознайомитися з матеріалами та прийняти виважені й законні рішення. Частина 5. ст. 54 закону не передбачає жодних диспозитивних норм та встановлює чіткі вимоги виконання дій щодо узгодження питань, які вносяться на обговорення. Відтак скорочення цього терміну є не лише незаконним, а й неприпустимим. Додамо, що остаточний варіант порядку денного не був оприлюднений навіть на сайті НААУ.

2. Порушення порядку проведення з’їзду адвокатів України в частині участі в ньому осіб (кооптованих членів), законодавчо на це не уповноважених

Як було зазначено вище, рішенням РАУ № 20 «Про встановлення квоти представництва делегатів на позачерговий з’їзд адвокатів України» від 28 лютого 2014 року було встановлено, що члени Ради адвокатів України, члени ВКДКА, члени ВРКА беруть участь у роботі позачергового з’їзду адвокатів України з правом голосу щодо питань порядку денного (кооптуються), (пункт 4 рішення). Тобто дані делегати були призначені, а не обрані на установчих конференціях адвокатів.

Таким чином, виходячи з протоколу з’їзду адвокатів України від 26 — 27 квітня 2014 року, було видано 282 мандати, з них 251 — обраних делегатів та 31 — кооптованих делегатів. При чому більшість делегатів (щодо правомочності прийняття рішень) визначалася 126 голосами, без врахування голосів кооптованих делегатів, які, всупереч тому, брали участь у голосуванні, хоча їх голоси не враховуються при підрахунку результатів.

Члени РАУ, які голосували за так зване кооптування 28 лютого 2014 року, ще не знали про можливість прийняття Закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Фактично ж пропозиція голови НААУ з голосу включити питання та проголосувати за кооптованих (призначених) делегатів готувалося як підстава для скасування рішень з’їзду адвокатів у випадку переобрання керівництва НААУ в зв’язку з недовірою.

3. Зміна і порушення на з’їзді порядку (способу) подання документів кандидатами у Вищу раду юстиції

Як уже вказувалося лише 24 квітня на офіційному веб-порталі НААУ — (http://unba.org.ua/news/152720/) було оприлюднено оголошення, що РАУ прийняла рішення про включення до порядку денного позачергового з’їзду адвокатів України, що відбудеться 26.04.2014 року в Одесі, питання щодо призначення членів Вищої ради юстиції й були викладені вимоги щодо претендентів. Таким чином, відповідно до ч. 3. ст. 11 Закону «Про Вищу раду юстиції» РАУ своїм рішенням змінила порядок висування кандидатів до ВРЮ, при тому й сама цього не дотрималася, оскільки не включила до бюлетенів для голосування всіх осіб, які подали необхідний пакет документів відповідно до встановленої процедури.

4. З’їзд не голосував, хто з кандидатів за результатами голосування є обраним членом Вищої ради юстиції 

Також слід зазначити, що голосування за тих, хто вважається обраним до ВРЮ, так і не відбулося. Це підтверджується й витягом із протоколу з’їзду, де зазначено результати голосування. При тому лічильна комісія вправі лише підрахувати голоси та не має жодних повноважень визначати, хто є призначеним до Вищої ради юстиції за результатами голосування.

У даному випадку вона не лише підрахувала голоси, але й привласнила повноваження з’їзду щодо прийняття рішення та визначення, хто з перелічених кандидатів обраний до Вищої ради юстиції. Тому цілком справедливо буде стверджувати, що з’їзд адвокатів України так і не обрав (відповідно до вимог законодавства) членів Вищої ради юстиції.

5. Жодне рішення з’їзду адвокатів не набрало більшості голосів делегатів згідно з ч. 8. ст. 54 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

У статті 26 «Порядку підготовки та проведення позачергового з’їзду адвокатів України» закріплено, що рішення приймаються простою більшістю голосів делегатів (50+1 голос), що взяли участь у його роботі. Тобто для прийняття рішення з’їзду необхідно було з усіх питань порядку денного набрати 142 голоси, адже голоси кооптованих делегатів мандатна комісія з’їзду визнала.

Однак порушивши вимоги зазначеної статті, з’їзд фактично не підтримав: затвердження регламенту з’їзду, кошторису НААУ та ВКДКА, внесення змін до Правил адвокатської етики, питання захисту прав та гарантій адвокатської діяльності, внесення змін до положення про ВРКА та щодо її складу, а також зміни та доповнення до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і пов’язаних з адвокатською діяльністю інших нормативно-правових актів. Крім того, учасники з’їзду не підтримали пропозиції щодо внесення змін та доповнень до деяких установчих документів вищих органів адвокатського самоврядування (Статуту НААУ та Положень про РАУ, ВКДКА та ВРКА.

Оскільки голосування з усіх питань порядку денного з’їзду відбувалося о четвертій ранку, а оприлюднення підсумків підрахунку голосів о сьомій годині, коли на з’їзді залишалося 108 делегатів, що менше необхідного для встановлення більшості делегатів, присутніх на з’їзді (126 делегатів) та унеможливлювало подальше прийняття будь-яких рішень.

Коли не можна мовчати

Приводом написати цю статтю для мене послужило надзвичайне засідання ВКДКА, на якому 26 вересня розглядалося питання легітимності прийнятого з’їздом адвокатів рішення про внесення змін до Положення про ВКДКА та рішення РАУ № 78 «Про затвердження Регламенту ВКДКА». Тоді протягом 4 годин члени ВКДКА, керівництво НААУ та ВРКА шукали відповідь на запитання, що більше 104 голоси чи 126? Голова НААУ
Л. П. Ізовітова та голова з’їзду О. В. Купрієнко вважають, що 104 голоси «за» — це більше ніж 177 «проти». Відтак засідання було скасовано.

Тепер запитання: хто відповість за витрати, які понесла адвокатура через неправомірні рішення? Адже кожне засідання ВКДКА — це понад 100 тис. гривень для органів самоврядування в цілому.

Величезним здивуванням для мене особисто було й те, що на згаданому засіданні в м. Мукачеве говорилося про виконання РАУ та НААУ рішень з’їзду, при тому, що жодне з них не було прийнято більшістю. Тоді РАУ затвердила регламент ВКДКА та направила для виконання змінене Положення про ВРКА. Адже, як уже було сказано вище, зміни до Положення ВРКА та затвердження регламенту ВКДКА Радою адвокатів України через низку грубих порушень фактично так і не були прийняті на позачерговому з’їзді адвокатів України 26 квітня в Одесі. Виконуючи неприйняті відповідно до закону рішення з’їзду НААУ та РАУ таким чином заблокувала на сьогодні роботу ВКДКА та ВРКА. Сумно й боляче, що діяльність органів адвокатського самоврядування зупинена непрофесійною роботою керівництва Національної асоціації адвокатів України. НААУ і ВКДКА вже другий рік поспіль працюють без кошторису, а ВРКА з цього приводу мовчить. А це питання перевірки гідності та іспиту самоврядуванням, зокрема, членів Ревізійної комісії. Витрати на з’їзд у сумі один мільйон гривень ніким досі не затверджено.

Вірю в силу розуму

Численні порушення організації та проведення з’їзду адвокатів України, недотримання процедур, незабезпечення принципів виборності, гласності, як передбачено ст. 43 Закону «Про адвокатуру  та адвокатську діяльність» стали безперечною підставою розгляду цілої низки судових справ, які розглядаються в судах України. Враховуючи всю сукупність вищезазначених порушень, достатньо для визнання рішень з’їзду такими що не прийняті.

Щодо моєї особистої позиції, то сукупність вищезазначених порушень дають підстави вважати рішення з’їзду нелегітимними, а сам з’їзд адвокатів таким, що не відбувся, адже жодне питання його порядку денного не набрало необхідної більшості голосів делегатів.

Щиро вірила в силу розуму колегіального  органу адвокатури — Ради адвокатів України. Хотілося б і далі вірити, адже після нас прийдуть нові покоління адвокатів, яким ми маємо без сорому дивитися у вічі.

Підтримка без підтримки

Черговим великим здивуванням для мене була нещодавня прес-конференція в УНІАН
заступника голови НААУ
В. Гвоздія та заступника міністра юстиції І. Алексєєва про підтримку законопроекту про адвокатуру та скерування його до суб’єкта законодавчої ініціативи з метою внесення на розгляд Верховної Ради України. На моє цілком вмотивоване запитання, де той проект, хто його підтримав (регіональні ради чи адвокати), відповіді досі немає. І на сайті Мін’юсту відсутня інформація щодо обговорення даного законопроекту, адже робоча група під головуванням Миколи Сірого свою роботу ще не закінчила.

Хто бачив рішення позачергового з’їзду? Щодо гласності. Питання залишається без відповіді, при тому, що всі рішення попередніх з’їздів були прийняті та оприлюднені для ознайомлення з ними всіх адвокатів. Де оприлюднене хоч одне рішення позачергового з’їзду в Одесі. Нарешті, на з’їзді було «ухвалено» дві резолюції з питань захисту прав адвокатів (у тому числі на підтримку адвоката Дениса Бугая) та стосовно адвокатів Автономної Республіки Крим. Якось на одному з круглих столів я запитала також в Д. Бугая, чи бачив він особисто таку резолюцію? На що він відповів, що зробив відповідний запит до НААУ. От така підтримка! А чому мовчить голова АПУ з усіх питань з’їзду адвокатів України — загадка. Зрештою це вже його особиста справа.

Адвокатура має стати взірцем для всього суспільства. Замовчування сьогоднішніх її проблем створює нові проблеми для цієї величезної корпорації.

Як на мене, зараз адвокатурі країни, усім нам потрібен серйозний, неупереджений і критичний аналіз ситуації, що склалася, чесне викриття причин помилок та невдач, визначення нагальних потреб асоціа-ції, справжніх цілей і завдань її стратегічного  розвитку, а також вибір найкращих засобів і методів для їх здійснення. І при цьому маємо пам’ятати — головним для усіх нас має бути право.

Світом має керувати право, а не сила

У Херсоні на черговому засідання РАУ прийняла новий регламент ради, яким остаточно наступила на горло адвокатському самоврядуванню. В Мукачево на згаданому засіданні Ради я внесла до порядку денного проект рішення «Про стан виконання рішень Ради адвокатів України». Це питання, як і встановлені  порушення керівництва та секретаріату НААУ, які призвели до таких наслідків, і стануть темою моєї наступної статті. Просто мовчати далі не можна.

Катерина КОВАЛЬ,

заступник Голови Союзу юристів України
заступник голови Національної асоціації адвокатів України,
Ради адвокатів України

Вступивши до Ради Європи, Україна взяла на себе ряд зобов’язань, які стосуються, насамперед, приведення її правової та політичної систем у відповідність до вимог Ради Європи. Окрім того, зовсім недавно, 27 червня 2014 р. Україна підписала Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Це – цивілізаційний вибір українського народу на користь європейської демократії, правової держави та активного громадянського суспільства.

Сьогодні Національна асоціація адвокатів України (НААУ) також стоїть перед нагальною потребою визначення нових векторів подальшого розвитку, що зумовлено загостренням політичної ситуації, рядом зовнішніх загроз та внутрішніх ризиків, погіршенням соціально-економічних показників у країні, трансформацією правової системи, що не могло не відобразитись на українській адвокатурі в цілому та на НААУ зокрема.

Варто зазначити й те, що у зв’язку з відсутністю плану заходів з реалізації стратегії реформ НААУ роль адвокатури як елемента, що забезпечує змагальність у процесі, неухильно знижується. Хоча є сподівання, що адвокати самі зможуть долучитися до процесу розробки стратегії реформи адвокатури та подальшої імплементації передбаченого у ній плану заходів. Це має бути важливий та новітній документ, який повинен надалі пройти широке публічне обговорення. Він стане основою для подальшої роботи Національної асоціації адвокатів України, інших об’єднань адвокатів, надасть нове дихання подальшому реформуванню адвокатури в нашій країні. Навіть більше: план заходів з реалізації стратегії реформ адвокатури повинен увійти до нової програми Президента щодо державної правової політики під умовною назвою «Юстиція 2020». При тому необхідно забезпечити закріплення в Конституції та законах суспільне значення, роль та місце адвокатури України у правовій державі. Добитися цього – одне з головних завдань керівництва НААУ.

Аналізуючи перспективи розвитку адвокатури України, слід звернути увагу на необхідність інституційного підходу до її подальших реформ, який передбачає врахування наступних аспектів:
– передумови реформування адвокатури;
– принципи реформування адвокатури;
– основні напрямки реформування адвокатури;
– завдання реформування адвокатури.

Інституційний розвиток можна назвати одним з головних принципів подальшого реформування української адвокатури, серед яких також слід відзначити єдність адвокатських об’єднань у рамках всієї держави, організацію взаємовідносин з органами державної влади на основі партнерства, реформування інституту адвокатури в рамках вже існуючих міжнародних принципів і стандартів як в галузі надання юридичної допомоги, так і в області адвокатської діяльності, позиціонування адвокатури як незалежної самоврядної організації, підпорядкованої інтересам не держави, а суспільства і спрямованої на забезпечення положень ст. 59 Конституції України, а саме на надання професійної юридичної допомоги.

Основними напрямками розвитку інституту української адвокатури слід визнати:
– імплементацію міжнародних правових стандартів, що стосуються надання юридичної допомоги та діяльності інституту адвокатури, в українську правову систему;
– реформу процесуального законодавства, спрямовану на вдосконалення незалежності адвокатів, підвищення гарантій їх захищеності, забезпечення рівноправності сторін у судовому процесі та на стадії попереднього слідства;
– подальше реформування українського законодавства з метою формування самостійної, незалежної і єдиної системи адвокатських об’єднань України, діяльність якої регулюється здебільшого внутрішніми корпоративними нормами;
– подальше реформування українського законодавства з метою забезпечення діяльності українських адвокатів за кордоном та іноземних адвокатів на території України;
– створення нормативної бази, а також організаційного та матеріально-фінансового забезпечення обов’язкової професійної підготовки та перепідготовки українських адвокатів.

На сьогодні в Україні існують всі передумови для подальшого реформування інституту адвокатури. Проте перед нею постає й цілий ряд проблем. Це, зокрема, невідповідність українського законодавства міжнародним стандартам у галузі надання кваліфікованої юридичної допомоги та організації діяльності адвокатури; відсутність механізму реалізації принципу рівності сторін у суді; недосконалість механізму надання юридичної допомоги; відсутність правового регулювання діяльності адвокатів на території інших держав; відсутність безперервної і цілісної системи підготовки та перепідготовки професійних кадрів адвокатури; наявність певної залежності адвокатських утворень від діяльності органів державної влади; нестача самостійного, корпоративного регулювання адвокатських утворень; відсутність реальної незалежності адвокатів.
5 липня у Києві відбувся І Міжнародний форум «Шляхи розвитку адвокатури України в європейському співтоваристві», організований за підтримки рад адвокатів регіонів України, інституцій Євросоюзу, органів адвокатського самоврядування країн-членів ЄС та СНД. Метою його проведення стало обговорення шляхів розвитку та інтеграції адвокатури України в професійне європейське співтовариство.

За підсумками форуму було прийнято резолюцію, в якій його учасники узагальнили свої пропозиції щодо невідкладних заходів з реалізації стратегії реформи адвокатури України, які зможуть забезпечити сприятливі умови для імплементації законодавства Європейського Союзу у вітчизняний законодавчий простір. Крім того, резолюцією закріплено ряд зобов’язань, що покладаються на Раду адвокатів України, яка у період між з’їздами виконує функції вищого органу адвокатського самоврядування, зокрема щодо забезпечення прозорості діяльності Ради і Національної асоціації адвокатів України, її підконтрольності та підзвітності адвокатському співтовариству.

На жаль, 30 серпня ц.р. Радою адвокатів України ухвалено рішення №96 «Про розгляд Резолюції I-го Міжнародного Форуму «Шляхи розвитку адвокатури України» від 05 липня 2014 року», яким визначено, що викладені в резолюції доручення Раді адвокатів України щодо забезпечення виконання ряду дій не відповідають встановленій компетенції Ради. Але ж саме резолюція форуму мала б стати дороговказом еволюційного розвитку адвокатури України.
На засіданні РАУ в Мукачеві мною було внесено проект рішення щодо підготовки стратегії розвитку адвокатури на період 2014–2020 рр., та рішення щодо цього питання, на жаль, не було прийнято. Тому пропоную колегам своє бачення розвитку адвокатури для публічного обговорення.

На жаль за 2 роки з моменту створення НААУ немає не те що стратегії розвитку на період між з’їздами, а й навіть затвердженого щорічного плану роботи. Я вже не веду мову про те, що в нас і досі відсутній кошторис, і повноваження керівництва НААУ під дуже великим питанням.

Які ж перспективи розвитку української адвокатури? Ми бачимо два можливих варіанти: еволюційний і революційний. Деякі кроки в цьому напрямку вже робляться. При виборі стратегії розвитку української адвокатури необхідно враховувати переваги і недоліки еволюційного і революційного шляху. Багато фактів говорять про перевагу еволюційного шляху. Справа в тому, що адвокатська корпорація існує не автономно від інших соціальних інститутів, наприклад, вона тісно пов’язана із судовою системою.

Пропозиції щодо плану заходів НААУ:
– підвищення міжнародного рівня української адвокатури;
– визнання НААУ міжнародними громадськими та професійними адвокатськими утвореннями (інтеграція української адвокатської спільноти у світову адвокатську спільноту);
– гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу;
– імплементація кращих норм регулювання та організації адвокатської діяльності, що існують в законодавстві інших країн, у законодавство України;
– підвищення професійної кваліфікації адвокатів України шляхом розвитку наукового та професійного обміну досвідом;
– розвиток зв’язків з об’єднаннями адвокатів інших розвинених держав для обміну досвідом роботи, спільного вирішення актуальних проблем адвокатури тощо;
– здійснення тісної співпраці з державними органами з метою забезпечення гарантії дотримання такими органами законодавства України та суспільних інтересів при здійсненні своєї діяльності;
– розширення зовнішніх контактів, зокрема з міжнародними правничими асоціаціями (IBA, CCBE, ABA);
– проведення круглих столів із представниками іноземних юридичних та адвокатських утворень;
– участь у законопроектній роботі, зокрема в напрямку покращення гарантій професійних прав адвокатів та розширення їх процесуальних повноважень в судах;
– залучення відомих національних та закордонних науковців до обговорення проблем адвокатури і суспільства України та вироблення пропозицій щодо їх вирішення;
– розробка методичних рекомендацій адвокатам у сфері надання правової допомоги, захисту своїх професійних прав та інтересів та захисту від неправомірних дій представників державних органів;
Ми всі повинні розуміти, що імплементацією реформ та її законодавчим забезпеченням треба займатися послідовно.
Крім того, в основу стратегії розвитку адвокатури України необхідно покласти аналіз перспектив розвитку НААУ, завданнями якого є:
– визначення тенденцій і факторів, які впливають на розвиток організації;
– вибір векторів роботи на основі аналізу перспектив розвитку асоціації у різних видах її статутної діяльності та опрацювання пропозицій.

Цілі
Перша стратегічна ціль – участь у законотворчій діяльності країни та розвиток міжнародної співпраці.
Друга стратегічна ціль – підвищення стандартів здійснення адвокатської діяльності.
Третя стратегічна ціль – аналіз та формування громадської думки щодо роботи органів адвокатського самоврядування, донесення її до органів адвокатського самоврядування, налагодження тісної співпраці між структурними підрозділами НААУ та органами адвокатського самоврядування, а саме:
– налагодження максимально ефективної системи комунікації з членами НААУ;
– участь членів НААУ в підготовці проектів нормативно-правових актів;
– надання правових висновків до проектів нормативно-правових актів задля недопущення ризиків порушення прав людини та громадянина, будь-яких форм дискримінації, корупційних діянь тощо;
– здійснення наукового забезпечення підготовки правових позицій ААУ;
– організація круглих столів із представниками іноземних юридичних та адвокатських утворень;
– участь у законотворчій роботі, зокрема в напрямку покращення гарантій професійних прав адвокатів та розширення їх процесуальних повноважень в судах;
– надання форумам НААУ статусу міжнародних науково-практичних конференцій.

Завдання:
– посилення організуючої та координуючої ролі НААУ;
– моніторинг діяльності, аналітика, аналіз, виявлення недоліків у роботі органів адвокатського самоврядування;
– проведення регулярних опитувань адвокатів щодо роботи органів адвокатського самоуправління;
– налагодження процесу проведення регулярних заходів, спільних заходів у регіонах;
– збільшення кількості заходів та ініціатив, направлених на обговорення актуальних питань адвокатської практики, обмін досвідом та вироблення спільних позицій з резонансних питань правничого життя країни.
– посилення ролі української адвокатури на міжнародному рівні;
– інтеграція української адвокатської спільноти у світову адвокатську спільноту;
– гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу;
– імплементація кращих норм регулювання та організації адвокатської діяльності, що існують в законодавстві інших країн, у законодавство України;
– підвищення професійної кваліфікації адвокатів України;
– допомога та сприяння адвокатам України у проходженні стажувань, отриманні дозвільних документів (візова підтримка), підвищенні професійного рівня.

Заходи:
– створення робочої групи НААУ для розробки стандартів адвокатської діяльності;
– розробка професійних методичних рекомендацій адвокатам у сфері надання правової допомоги, захисту своїх професійних прав та інтересів, захисту від неправомірних дій представників державних органів;
– здійснення моніторингу випадків недотримання професійних прав адвокатів представниками органів державної влади з метою своєчасної реакції на такі випадки та попередження таких порушень у майбутньому.

Завданням стратегічного плану розвитку адвокатури України має бути:
– визначення місії та бачення розвитку НААУ на національному та регіональних рівнях;
– погодження факторів завоювання довіри адвокатів;
– встановлення пріоритетів у вирішенні наявних проблем в адвокатурі України.

Питання, на які треба відповісти:
1) Що необхідно зробити НААУ нині, завтра, через 5 років?
2) Що ми хочемо зробити за наступні 3 роки?
3) Як виглядатиме організація через 5 років?

НААУ має:
– здобути авторитет у державі та суспільстві;
– здобути міжнародне визнання;
– бути гарантом професійної свободи кожного адвоката України;
– відстоювати та просувати високопрофесійних фахівців та їх послуги;
– впливати на політику;
– плекати лідерів та підтримувати адвокатів.

Адвокати мають:
– розуміти місію НААУ;
– усвідомлювати переваги об’єднання в НААУ;
– поділяти стратегію НААУ;
– відчувати діяльність НААУ;
– активно працювати в комітетах НААУ.

Місією НААУ має бути служіння однаково всім членам НААУ, нашій професії та суспільству, захищати свободу і забезпечувати справедливість представникам юридичної професії.

Як досягти поставлених цілей?
1. Створювати програми і послуги, які сприятимуть підвищенню професійного рівня адвокатів та покращуватимуть якість їх життя.
2. Заохочувати рівну та однакову участь к житті НААУ, професії та судовій системі всіма бажаючими.
3. Працювати над подоланням упередженості в професії та в судовій системі.
4. Працювати над впровадженням верховенства права.
5. Дбати про незалежність юридичної професії і судової влади.

Напрямки стратегічного планування:
1. Незалежність та ефективні відносини з органами правопорядку й судовою системою.
2. Ефективне використання внесків адвокатів.
3. Формування та розгортання згори донизу ефективної комунікаційної політики.
4. Інноваційне використання технологій.
5. Професіоналізм і досконалість у наданні послуг клієнтам.
6. Громадська довіра і впевненість.
7. Розробка і схвалення РАУ комунікаційної стратегії.
8. Визначення пріоритетів у діяльності НААУ.

Стратегічні судові справи адвокатури – це справи, значення яких не обмежується приватним інтересом одного адвоката, а впливає на розвиток правової системи. Стратегічне значення мають справи, які змінюють адміністративну чи судову практику або законодавство, а також справи, що спрямовані на захист прав і свобод, коли порушення мають масовий характер, особливо щодо порушення прав адвокатів. Важливими стратегічними справами для адвокатури є притягнення до адміністративної відповідальності осіб за відмову на запит адвоката.

Важливим завданням є також творення загальної комунікаційної стратегії для громадських організацій, адвокатів та юридичних компаній, які працюють у сфері стратегічної судового захисту. Стратегічний судовий захист – це важливий інструмент, за допомогою якого правозахисники, адвокати та юристи мають змогу впливати на політику держави в сфері прав людини. Тому надзвичайно важливим є проведення спеціальних освітніх заходів з метою ознайомити учасників зі специфікою проведення судових тяжб. Для цього необхідно включити до плану заходів НААУ низку семінарів та тренінгів, під час яких досвідчені адвокати та правозахисники поділяться досвідом роботи зі стратегічними справами.

Серед переваг такої роботи можна виділити наступні:
– експертна підтримка справ провідними правозахисниками та адвокатами;
– інформаційна підтримка справ;
– в окремих випадках фінансова підтримка справ;
– обмін досвідом між учасниками.

Про пріоритети роботи НААУ і РАУ сьогодні
Першочерговим завданням має стати розвиток центру підвищення кваліфікації, адже створений НААУ центр так і не запрацював. Запропоновані постійно діючі безоплатні заходи з підвищення кваліфікації для адвокатів, що мали проводитися НААУ та регіональними радами, замінено на «масові заходи» для отримання сертифікатів про підвищення кваліфікації. Порядок акредитації та сертифікації осіб, які проводять такі заходи, НААУ досі не затверджено. Виникає питання: а як будуть зараховуватися такі сертифікати? Адже порядком підвищення кваліфікації чітко визначено, хто може бути в якості експерта чи лектора. Це питання до організаторів таких «курсів». РАУ має звертати увагу не лише на успішні, а й на невдалі свої проекти та прийняті рішення.
Необхідно посилити контроль за станом фінансування, порядком оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу. Думаю, внесення змін до Закону про безоплатну праву допомогу – це наступний етап реформування адвокатури. На момент прийняття Закону не були створені основні інституції НААУ, тому й досі ця сфера регулюється державою, і вже є перші приклади порушення принципів незалежності в роботі центрів з надання правової допомоги.

Новим викликом для адвокатури та системи безоплатної правової допомоги є «зростання» адвокатів, що надають безоплатну правову допомогу, з органами слідства. НААУ, органи адвокатського самоврядування та комісії з якості в межах своєї компетенції мають всіляко сприяти забезпеченню незалежності адвоката в період реалізації Закону «Про безоплатну правову допомогу».
На підставі узагальнення проблем, які виникли під час реалізації Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», необхідно направити в парламент пропозиції щодо змін до Податкового кодексу, соціального захисту адвокатів, особливо питання пенсійного забезпечення.

Питаннями захисту адвокатів у регіонах має займатися Комітет захисту прав адвокатів, не підміняючи регіональні ради адвокатів, а допомагаючи їм. Адже не секрет, що багато регіональних рад адвокатів тісно зрослися з правоохоронними органами на місцях, тому є ризики у захисті прав громадян.

Інтерес до теми гарантій та адвокатської таємниці посилюється у зв’язку з випадками втручання в адвокатську таємницю з боку органів державної влади, що передбачає вироблення нових способів реагування НААУ на зазначені дії, а також викликає необхідність доктринального аналізу відповідальності осіб, які здійснюють таке втручання. Проблеми збереження адвокатської таємниці в професійній діяльності адвоката надзвичайно важливі і вимагають правильного розуміння державою та її органами статусу адвоката в суспільстві. Закон також не містить будь-яких норм, які передбачають або встановлюють спеціальну відповідальності за порушення прав адвокатів.

В адвокатському співтоваристві накопичилася критична маса незадоволених існуючими проблемами. Важливо підготувати ряд звернень до судових інстанцій, а також ряд законодавчих ініціатив. Думка тисяч адвокатів – вагомий аргумент. І ми впевнені, що держава на наші пропозиції відреагує. Ми маємо виробити комунікаційну політику і стратегію НААУ, аби протистояти у часи випробувань, говорити одним голосом при реагуванні на виклики, що постають чи мають постати перед нами.

Кожен адвокат має розуміти філософію рішень корпорації, яку ті, хто прийде після нас, будуть розвивати і збагачувати. Активізація, залучення адвокатів у процес формування стратегії розвитку адвокатської спільноти є одним з головних завдань, які стоять перед органами самоврядування сьогодні. Здійснити це можливо, зробивши процес прийняття рішень такими органами максимально прозорим і публічним. Ухваленню важливих для адвокатів рішень має передувати широке обговорення, тоді рішення не будуть піддаватися критиці, а, навпаки, будуть супроводжуватися колективною волею до виконання.

В очікуванні нового витка реформування
Зараз адвокатура стикається з небажанням держави вести повноцінний діалог. Необхідно додатково лобіювати цілу низку гарантій незалежності адвокатів. Слід докласти багато зусиль для подальшого реформування в адвокатських колективах, причому це мають бути зусилля самих адвокатів, вчених-правників та експертів. Залишиться тільки ініціювати, розробити, видати в цілому, затвердити і направити їх уповноваженому органу. Для цього ми активно включилися в процес внесення змін до закону про адвокатуру, КПК, Податкового кодексу.

Законодавство не може влаштовувати всіх і бути виключно позитивним. Але зараз, на мою думку, вже не час говорити про недоліки, оскільки перед нами стоїть інше, більш важливе завдання – зробити так, щоб реформа проходила з урахуванням пропозицій усіх адвокатів. Адвокатське співтовариство об’єктивно зацікавлене в ефективності реформи правоохоронної системи, в незалежному, справедливому і кваліфікованому суді, у високому авторитеті судової влади, у розвитку правової державності в Україні. Зараз готуються нові зміни до Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», працює робоча група, і самими адвокатами вносяться вагомі пропозиції щодо вирішення проблем, що виникли при реалізації нинішньої редакції Закону, з метою посилення гарантій адвокатської діяльності. Останнім часом інформаційний фон навколо реформи професії знову на піку. Адвокатське співтовариство завмерло в нетерпінні і страху в очікуванні нових законодавчих ініціатив.

Величезним здивуванням для мене була прес-конференція в УНІАН заступника голови НААУ та заступника міністра юстиції про підтримку законопроекту про адвокатуру, який не підтримав з’їзд, та скерування його до суб’єкта законодавчої ініціативи з метою внесення на розгляд Верховної Ради України. На моє запитання РАУ, де той проект, хто його підтримав (регіональні ради чи адвокати), відповіді досі немає. На сайті Мін’юсту відсутній розділ про обговорення законопроекту про адвокатуру, адже робоча група під головуванням Миколи Сірого ще свою роботу не закінчила.

Хтось з мудреців сказав: «Щоб залишитися на місці у мінливому світі, треба весь час іти вперед». Сподіваюся, адвокатура буде йти вперед і серйозно лобіювати свої проекти, вона не зупинятиметься на досягнутому. Якщо нам байдужі методи і способи регулювання нашої діяльності, можна спокійно дочекатися змін. Але я впевнена, що адвокатура буде сама серйозно впливати на процеси змін у державі, щоб вони були не до гіршого, а до кращого для адвокатів.

Однак чудодійного рецепту, слідуючи якому, українська адвокатура стане такою ж впливовою, авторитетною і багатою, як Американська асоціація юристів, на жаль, поки немає. Для його розробки необхідно залучити колективний розум, запросити колег до роздумів і діалогу. Попереду ще багато роботи, адже НААУ створювалася для об’єднання адвокатської спільноти, а зараз усі органи самоврядування адвокатури повинні працювати для максимального захисту адвоката і його прав та гарантій.

Не хочу зупинятися на проведенні позачергового з’їзду адвокатів, який мав би, перш за все, обговорити та прийняти стратегію розвитку корпорації, запропонувати зміни до профільних законів, КПК та інших нормативних актів. Саме через те, що законом позачергових з’їздів не передбачено, будемо вважати, що його не було, адже жодне питання порядку денного не набрало більшості голосів делегатів згідно порядку проведення з’їзду та Закону. 281 делегат зареєстрований мандатною комісією передбачає голосування мінімум 142 делегатів. Це відповідь на всі запитання по результатам прийнятих рішень.

Але це вже тема для іншої статті. Причина в тому, що чергова провладна на той час політична сила знову втрутилася у вибір членів Вищої ради юстиції від адвокатури і тим самим наступила на граблі непрофесійної підготовки «гарантів» таких виборів. Переважно філософським тепер є питання про історичну актуальність позаадвокатських інтриг політиків щодо складу ВРЮ. Та саме через політичні інтриги адвокати не змогли прийняти важливі рішення для адвокатської корпорації. Жодне рішення позачергового з’їзду не було опубліковане на сайті НААУ, в т.ч. резолюція по захисту Дениса Бугая, оскільки вони не знайшли підтримки делегатів з’їзду.

Зараз адвокатурі України дуже потрібні серйозний, неупереджений і критичний аналіз ситуації, що склалася, чесне викриття причин помилок і невдач, визначення нагальних потреб корпорації, справжніх цілей і завдань розвитку, а також вибір найкращих засобів і методів для їх здійснення.

За нинішніх непростих умов, що склалися в державі, правова система привертає пильну увагу громадян, політиків та міжнародної спільноти, а тому її представники особливо гостро мають усвідомлювати відповідальність, в т.ч. й моральну, і докладати максимум зусиль для наближення вітчизняного законодавства до європейського рівня і стандартів, в яких головне – права і свободи людини. Адвокатура має стати взірцем для всього суспільства. І незважаючи на те, що сьогодні забезпечені не всі умови для роботи адвокатів, я переконана, що принциповість, професіоналізм, вірність ідеалам правди і справедливості, відповідальність за результати своєї діяльності, за долю кожної людини завжди були і залишаються незаперечними заповідями нашої роботи.

9 листопада 1995 року Україна — першою з країн СНД – офіційно вступила до Ради Європи. Це дало можливість брати участь у виробленні спільної політики європейських держав у сфері прав людини, трансформувати національні державні та суспільні інститути відповідно до загальноєвропейських вимог. Головна мета всіх заходів співпраці полягала в тому, щоб сприяти країні у виконанні її статутних обов’язків як держави — члена РЄ. Проте, крім оцих статутних обов’язків, Україна добровільно взяла на себе й ряд конкретних зобов’язань, аби зміцнювати демократію, утверджувати права людини і верховенство права, причому ці різноманітні обов’язки й зобов’язання зафіксовано у Висновку ПАРЄ № 190 (1995).

Україна – ЄС: цивілізаційний вибір

Вступивши до РЄ, Україна взяла на себе ряд зобов’язань, які стосуються, насамперед, приведення її правової та політичної систем у відповідність до вимог Ради Європи. Окрім того, зовсім недавно, 27 червня 2014 року Україна підписала Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Підпис від України під її економічною (заключною) частиною поставив Президент Петро Порошенко та лідери усіх країн-членів ЄС. І це – цивілізаційний вибір українського народу на користь європейської демократії, правової держави та активного громадянського суспільства.

Із метою забезпечення подальшого розвитку стратегічного партнерства України з Європейським Союзом на засадах політичної асоціації та економічної інтеграції ми маємо привести вітчизняне законодавство, інститути та практики у відповідність до європейських стандартів щодо прав людини, верховенства права і демократії. Загалом побудувати нову стратегію нової країни. З огляду на цю стратегію й  задумувалося проведення в Києві І Міжнародного форуму «Шляхи розвитку адвокатури України в європейському співтоваристві» , який пройшов у столиці 5 липня, за підтримки рад адвокатів регіонів України, низки європейських інституцій та органів адвокатського самоврядування країн-членів ЄС і СНД.

Єврофорум проходив у час нових серйозних викликів міжнародному праву в глобальному світі, тож ця тема не могла не відбитися на ході дискусії. Говорилося на зібранні й про нові тенденції, пов’язані, в тому числі, із взаємозалежністю національних правових систем та їх співвідношення з міжнародним правом. Тим більше, що в залі було чимало представників зарубіжних країн.

Як наголошувалося, сучасне право перебуває в умовах глобальних змін, що означають не лише нові можливості, але й одночасно високі ризики невизначеного майбутнього. При тому науковці та практики констатували вкрай небезпечне руйнування міжнародної правової системи.

Бо якими б не були чудовими інструменти юристів, яким би не була висока їх професійна майстерність – вони виправдані лише, якщо служать вічним базовим цінностям права, якщо оберігають людину, її свободу, безпеку, якщо присікають беззаконня і захищають справедливість.

Українські реалії

За нинішніх непростих умов, що склалися в Україні, правова система привертає пильну увагу громадян, політиків та міжнародної спільноти, а тому її представники особливо гостро мають усвідомлювати власну відповідальність і докладати максимум зусиль для наближення вітчизняного законодавства до європейського рівня і стандартів, в яких головне – права і свободи людини. Ми маємо разом виробити та напрацювати правову реформу, комунікаційну політику й сучасну стратегію, аби спільно протистояти випробуванням, аби говорити одним голосом при реагуванні на виклики, що постають чи мають постати перед нами.

Щодо української адвокатури, то її діяльність з перших кроків становлення була досить непростою. Чітко простежується закономірність: ступінь незалежності й суверенності адвокатури визначається зрілістю демократичних інститутів держави. У свою чергу правовий статус адвокатури завжди був певним показником захищеності особистості й одним із індикаторів, що свідчать про успіхи в просуванні до правової держави та розвинутого громадянського суспільства.

Варто зазначити, що два роки тому Верховна Рада України ухвалила Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,  і вітчизняна адвокатура розпочала свій новий етап реформування. А 17 листопада 2012 р. була створена Національна асоціація адвокатів України. Основними її завданнями, для вирішення яких і задумувалася НААУ, були названі: консолідація всіх адвокатів, їх об’єднань, забезпечення професійного рівня правової допомоги; організація підвищення кваліфікації адвокатів та посилення контролю за якістю здійснення професійних обов’язків; вироблення норм адвокатської етики й забезпечення їх виконання; підвищення ролі адвокатури в державі; дотримання посадовими та іншими особами гарантій адвокатської діяльності; захист громадянських, соціальних та професійних прав адвокатів. Усе це мало активізувати діяльність вітчизняної адвокатури, якість і доступність адвокатської допомоги для всіх верств населення України.

Під час реалізації норм Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» важливо було виключити ризики критики обов’язкового членства адвоката в НААУ, яке могло зв’язати його адміністративними обмеженнями й стати засобом тиску, що є неприпустимим з точки зору механізмів забезпечення та реалізації прав, свобод і законних інтересів людини. Тому членство в професійній організації мало бути побудовано таким чином, щоб адвокати самі прагнули стати членами асоціації. Важливо було надати перехідний період тим, у кого було право на зайняття адвокатською діяльністю, та можливість оцінити нову корпорацію як свою організацію.

Демократія в будь-якій організації завжди заснована на довірі: адвокати поважатимуть те керівництво, яке поважає закон та статут. Керівництво має враховувати інтереси адвокатів-членів організації, які, в свою чергу, повинні відчувати свою відповідальність за виконання закону. Дуже важливо, аби завжди існувало інформаційне джерело, з якого можна дізнатись про стан справ в НААУ, і був відкритий доступ до будь-якої інформації членів корпорації. Ці принципи вбирають суть демократичного стану і взаємин професійної спільноти, а саме свідчать про те, що дотримання цього основного правила призводить до виникнення юридичної визначеності для адвокатів та органів самоврядування. Важливо говорити й про мудрість у ставленні один до одного, як і вчитися на помилках один одного. РАУ мала звертати увагу не лише на успішні, а й на «невдалі» свої проекти та прийняті рішення.

Були сподівання, що асоціація не стане новим зарегульованим «міністерством адвокатури», а діятиме як орган, який лобіює інтереси і просуває адвокатські ініціативи, та є відповідальним представницьким органом регіональних адвокатських спільнот.

Втрачений час і можливості

На превеликий жаль, за час своєї роботи НААУ не забезпечила права і гарантії адвокатів України, через що і втратила кредит довіри адвокатів. Адже два роки професійна 30-тисячна організація жила без стратегії та плану дій. Ми втратили час для розбудови та укріплення адвокатури. І нині асоціація стоїть перед нагальною потребою визначення нових векторів подальшого розвитку, що зумовлено загостренням політичної ситуації, ряду зовнішніх загроз та внутрішніх ризиків, погіршенням соціально-економічних показників у країні, трансформації правової системи, що не могло не відобразитись на українській адвокатурі в цілому та на НААУ зокрема.

Адвокатське співтовариство сьогодні об’єктивно зацікавлене в ефективності реформи правоохоронної системи, в незалежному, справедливому і кваліфікованому суді, у високому авторитеті судової влади, в розвитку правової державності в Україні. І нині готуються нові зміни до Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», працює відповідна робоча група й самими адвокатами вносяться вагомі пропозиції щодо вирішення проблем, що виникли при реалізації нинішньої редакції закону з метою посилення гарантій адвокатської діяльності. Останнім часом інформаційний фон навколо реформи адвокатури знову надзвичайно актуальний.

Тож активізація роботи, залучення адвокатів до процесу формування стратегії розвитку адвокатської спільноти є одним із головних завдань, які стоять перед органами самоврядування сьогодні. Ухваленню важливих для адвокатів рішень має передувати широке обговорення, тоді вони не піддаватимуться критиці, а супроводжуватимуться колективною волею до виконання.

Необхідність стратегії реформ

Сьогодні варто зазначити й те, що у зв’язку з відсутністю плану заходів з реалізації стратегії реформ НААУ роль адвокатури як елемента, що забезпечує змагальність у процесі, неухильно знижується. Хоча є сподівання, що проведений форум допоможе залучити адвокатів до процесу стратегічної розробки та подальшої імплементації вказаного плану заходів. Це має бути важливий та новітній документ, який повинен надалі пройти широке публічне обговорення. Він стане основою для подальшої роботи Національної асоціації адвокатів України, інших об’єднань адвокатів, надасть нове дихання подальшому реформуванню адвокатури в Україні. Навіть більше: план заходів з реалізації стратегії реформ адвокатури, запропонований на форумі, повинен увійти до нової програми Президента щодо  державної правової політики під умовною назвою «Юстиція 2015».

Мова про впровадження реформ з питань, пов’язаних із веденням кримінальних справ, створенням більш змагальної системи в кримінальному судочинстві, із застосуванням принципу рівності сторін обвинувачення та захисту. Реалізація цих принципів можлива шляхом забезпечення неупередженого правосуддя, обмеження правових можливостей сторони обвинувачення у кримінальному провадженні, посилення позиції сторони захисту з метою повноцінного виконання захисниками своїх професійних обов’язків, представлення стороною захисту в повному обсязі своїх доказів та захисту захисником усіх законних прав та інтересів своїх підзахисних. При тому необхідно забезпечити закріплення в Конституції та законах суспільне значення , роль та місце адвокатури України у правовій державі. Добитися цього–одне з головних завдань керівництва НААУ.

Концептуальний погляд на реформу адвокатури

Аналізуючи перспективи розвитку адвокатури України, слід звернути увагу на необхідність інституційного підходу до її подальших реформ, який передбачає врахування наступних аспектів: передумови реформування адвокатури; принципи реформування адвокатури; основні напрями реформування адвокатури; завдання реформування адвокатури. Щодо інших підходів і принципів, то тут слід говорити про необхідність єдності адвокатських об’єднань у рамках усієї держави, організацію взаємовідносин з органами державної влади на основі партнерства, реформування інституту адвокатури в рамках вже існуючих міжнародних принципів і стандартів як у сфері надання юридичної допомоги, так і в безпосередній адвокатській діяльності, позиціонування адвокатури як  незалежної саморегулівної організації, підпорядкованої інтересам не держави, а суспільства, і спрямованої на забезпечення положень ст. 59 Конституції України, а саме на надання професійної юридичної допомоги.

Основними напрямками розвитку інституту української адвокатури бачаться наступні: імплементація міжнародно-правових стандартів, що стосуються надання юридичної допомоги та діяльності інституту адвокатури в українську правову систему; реформа процесуального законодавства, забезпечення захищеності адвокатів, рівноправності сторін у судовому процесі і на стадії попереднього слідства; подальше реформування українського законодавства з метою формування самостійної, незалежної і єдиної системи адвокатських об’єднань України, діяльність якої регулюватиметься здебільшого внутрішньо корпоративними нормами, подальше реформування українського законодавства з метою забезпечення діяльності українських адвокатів за кордоном та іноземних адвокатів на території України; створення нормативної бази, а також організаційного та матеріально-фінансового забезпечення обов’язкової професійної підготовки та перепідготовки українських адвокатів.

Два варіанти розвитку перспектив адвокатури

Які ж перспективи розвитку української адвокатури? Бачаться  два можливі варіанти: еволюційний і революційний. Деякі кроки в цьому напрямку вже робляться. Хоча при виборі стратегії розвитку української адвокатури необхідно враховувати переваги і недоліки обох варіантів. Багато фактів говорять про перевагу еволюційного шляху. Справа в тому, що адвокатська корпорація існує не автономно від інших соціальних інститутів, наприклад вона тісно пов’язана із судовою системою.

Першочерговими тут повинні стати завдання, пов’язані з реформуванням системи набуття адвокатського статусу і наступне визначення адвоката в рамках того чи іншого адвокатського об’єднання. Важливе значення мають і нормативно-правове та організаційне забезпечення діяльності загальнонаціональної асоціації адвокатів.

Усе це тим більше слід робити чим скоріше, бо на сьогодні в адвокатському співтоваристві накопичилася критична маса незадоволених існуючими проблемами. Важливо підготувати ряд звернень до судових інстанцій, а також власних законодавчих ініціатив – думка тисяч адвокатів – вагомий аргумент. І ми впевнені, що держава на наші пропозиції відреагує. Маємо виробити комунікаційну політику і стратегію НААУ аби спільно протистояти в часи випробувань, аби говорити одним голосом при реагуванні на виклики, що так чи інакше поставатимуть перед нами. Кожен адвокат має розуміти філософію рішень корпорації, яку ті, що прийдуть після нас, розвиватимуть і збагачуватимуть далі.

Активізація, залучення адвокатів до процесу формування стратегії розвитку адвокатської спільноти є одним із головних завдань, які стоять перед органами самоврядування сьогодні. Здійснити це можливо, зробивши процес прийняття рішень органами самоврядування максимально прозорим і публічним. А ухваленню важливих для адвокатів рішень має передувати широке обговорення.

Чим вищий статус і повага до адвоката, тим сильніше бажання талановитих юристів приходити в професію. Необхідно наповнювати й посилювати цей статус. Адвокатське співтовариство має бути саморегульованим і вільним, адже «ручна» адвокатура не потрібна нікому.

Хтось із древніх мудреців сказав: щоб залишитися на місці в мінливому світі, треба весь час іти вперед. Сподіваємося, адвокатура йтиме вперед і серйозно  лобіюватиме свої проекти. Зупинитися на досягнутому – це програш. Можна, звичайно,  спокійно дочекатися таких змін, але це не шлях розвитку. Адвокатура готова сама серйозно впливати на процеси змін у державі, щоб вони були не до гіршого, а до кращого, в тому числі й щодо самих адвокатів.

В української адвокатури велика історія і славні професійні традиції. Є впевненість у тому, що ці досягнення будуть примножені, а роль адвокатури неухильно підвищуватиметься.

До питання реалізації принципу незалежності адвокатури в процесі забезпечення державою права на безоплатну вторинну правову допомогу

Відповідно до Положення про Раду адвокатів України, Рада адвокатів України для забезпечення виконання вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 р., ухвалила рішення №96 від 16 лютого 2013 року про затвердження роз’яснень щодо отримання адвокатами дублікату (заміни) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане до набрання чинності Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 р., не потребує обміну на нове.

Особа має право отримати дублікат свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі втрати, пошкодження, непридатності для користування оригіналу.

Заміна свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, або отримання його дублікату, здійснюється у тому регіоні, у якому його раніше було видано кваліфікаційно-дисциплінарною комісією регіону.

У випадку втрати, пошкодження свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особа має право звернутися до ради адвокатів того регіону, у якому дане свідоцтво раніше було видане кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури регіону, із заявою про отримання дублікату.

Рада адвокатів регіону, на підставі витребуваного від кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури витягу з особової (атестаційної) справи адвоката, видає свідоцтво встановленого зразка з позначкою у верхньому правому кутку «Дублікат».

Видача дублікату свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, або здійснення його обміну проводиться лише після отримання відповідної інформації від кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка видавала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Про видачу дублікату вноситься запис до Журналу обліку виданих радою адвокатів регіону свідоцтв.

Заміна свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у зв’язку із зміною особистих даних адвоката (прізвище, ім’я та по батькові) проводиться на підставі документа, що підтверджує такі зміни, згідно роз’яснення.

Адвокат, який потребує обміну свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, або видачі дублікату свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, подає документи до Ради адвокатів регіону особисто:

а) для отримання дублікату свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю необхідно подати наступні документи:

• письмова заява;
• копія паспорта громадянина;
• копія ідентифікаційного коду;
• дві кольорові фотокартки розміром (3х4);
• повідомлення, опубліковане у друкованому засобі масової інформації про втрату свідоцтва, у разі втрати останнього.

б) для зміни свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю необхідно подати наступні документи:

• письмова заява;
• копія паспорта громадянина;
• копія ідентифікаційного коду;
• дві кольорові фотокартки розміром (3х4);
• копія документу, що підтверджує зміну прізвища, ім’я, по батькові.

Заява адвоката про заміну свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, або видачі дублікату свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю розглядається протягом 14 робочих днів з дня подання особою відповідних документів.

Рада адвокатів регіону вирішує питання про заміну свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або видачу дублікату свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі, якщо подано всі необхідні документи, та кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури надала документи, які підтверджують отримання заявником свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Рада адвокатів регіону відмовляє у обміні свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або видачу дублікату свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі, якщо особою не подано всіх необхідних документів, або кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури надала відповідь, якою не підтверджує отримання заявником свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатам іноземної держави, які здійснюють адвокатську діяльність на території України відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видача дублікатів або обмін свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю, а також видача українських свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю замість втраченого у зв’язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами не проводиться.

За матеріалами статті у Юридичному віснику України №33 (946) від 17-23 серпня 2013 р.

Заступник Голови Національної асоціації адвокатів України,
Ради адвокатів України,
Заступник Голови Союзу юристів України Коваль Катерина Петрівна

Відповідно до Положення про Раду адвокатів України, Рада адвокатів України для забезпечення виконання вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 р., ухвалила рішення №99 від 16 лютого 2013 року про затвердження роз’яснень з питань порядку прийняття радами адвокатів регіонів рішень про звільнення від проходження стажування осіб, які мають стаж роботи помічника адвоката.

Згідно приписів статті 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю приймається радою адвокатів регіону після оцінювання результатів проходження особою, яка склала кваліфікаційний іспит, стажування протягом шести місяців у адвоката, призначеного радою адвокатів регіону.

Положення щодо обов’язкового стажування за Прикінцевими положеннями Закону вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тобто з 16 лютого 2013 року.

Особи, які на день звернення із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту мають стаж роботи помічника адвоката не менше одного року за останні два роки, від проходження стажування звільняються (частина 5 статті 10 Закону).

Закон України «Про адвокатуру» №2887 від 19.12.1992 року, що втратив чинність у зв’язку із прийняттям Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дозволяв адвокату мати помічника або кількох помічників із числа осіб, які мають вищу юридичну освіту. Умови їх роботи визначались контрактом між адвокатом (адвокатським об’єднанням) і помічником адвоката з додержанням законодавства про працю. Помічник адвоката міг виконувати доручення у справах, які знаходились у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень останнього.

Чинним Законом встановлено, що діяльність помічника адвоката регулюється спеціальним Положенням, яке затверджується Радою адвокатів України.

З метою правильного вирішення питання про видачу особі, яка працювала не менше року протягом останніх двох помічником адвоката, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю без проходження стажування, вона повинна подати до ради адвокатів регіону наступні документи:

• Заяву про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю без проходження стажування;
• Свідоцтво про складання кваліфікаційного іспиту, встановленого зразка;
• Довідку кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про дату звернення особи із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту;
• Трудовий договір (контракт) з адвокатом (адвокатським об‘єднанням) з реєстраційний записом посадової особи служби (центру) зайнятості встановленої форми та печаткою, у разі укладення такого договору з адвокатом, який здійснював адвокатську діяльність індивідуально, протягом тижня з моменту допуску до роботи. (Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260, в редакції наказу від 14.10.2010 року №320 «Про затвердження форми трудового договору між працівником та фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою»);
• Довідку про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. (Постанова правління Пенсійного фонду України
  від 19 грудня 2003 року N 21-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663, із змінами і доповненнями (остання редакція від 19 грудня 2012 року N 25-1);
• Оригінал та копію трудової книжки, засвідчену за останнім місцем роботи.
• Нотріально посвідчену копію диплому про набуття повної вищої освіти (магістр, спеціаліст) за спеціальністю правознавство, правоохоронна діяльність, міжнародне право.
• Копію паспорта та картки фізичної особи платника податків (якщо особа в силу релігійних переконань не відмовилася від її отримання).
• При укладенні трудового договору (контракту) з адвокатським об‘єднанням особа додатково подадає: оригінал та посвідчену адвокатським об‘єднанням копію трудового договору (контракту); копію наказа керівника адвокатського об‘єднання про прийняття помічника на роботу; довідку про нарахування і виплату заробітної плати за посадою помічника адвокатського об‘єднання.

Рада адвокатів регіону може перевірити власним запитом будь-яку надану особою інформацію, про що особа власноручно надає дозвіл, встановленої форми.

При розгляді заяви та доданих до неї документів, рада адвокатів регіону на своєму засіданні проводить співбесіду з особою, яка звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та звільнення від стажування, з метою з‘ясування готовності особи, здійснювати адвокатську діяльність самостійно.

У випадку необхідності, на засідання ради адвокатів регіону можуть бути запрошені адвокат, у якого особа працювала у якості помічника, керівник адвокатського об‘єднання.

Встановивши, що особа, яка звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, відповідає вимогам, зазначеним у статтях 6, частини 5 статті 10 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та нею дотримані вимоги статті 7 Закону, рада адвокатів регіону приймає рішення про видачу особі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю без проходження стажування.

Особа, яка працювала на посаді помічника адвоката/адвокатського об‘єднання, після отримання свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, має право звернутися до ради адвокатів регіону про призначення стажування у загальному порядку.

Крім того, Радою адвокатів України ухвалено рішення №173 «Про застосування Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 5 липня 2012 року у частині складання кваліфікаційних іспитів та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю» від 27 липня 2013 р., де встановлено, видача свідоцтв, за умови успішного складання кваліфікаційного іспиту,особами, які звернулися із заявами про видачу свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю до 16 серпня 2012 року, здійснюється у порядку, що діяв до набрання Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чинності, тобто без проходження стажування.

За матеріалами статті у Правовому тижні №31-34 від 13 серпня 2013 р.

Заступник Голови Національної асоціації адвокатів України,
Ради адвокатів України,
Заступник Голови Союзу юристів України Коваль Катерина Петрівна